Енциклопедія економіки

Конкуренція влади між собою й із приватними підприємствами змушує органи влади краще служити інтересам людей

Конкуренція дисциплінує. Якщо приватна фірма погано обслуговує клієнтів, вона програє конкурентам, що пропонують кращі умови. Конкуренція дає споживачам захист від високих цін, поганих товарів і послуг, грубого поводження персоналу. Відносно приватного сектора із цим згодні майже все. Важливість конкуренції в державному секторі, на жаль, не настільки широко визнана.

Система стимулів, що впливають на державні установи й підприємства, не дуже-те сприяє їхній ефективній діяльності. На відміну від приватних власників, директори й керуючі підприємств державного сектора рідко виграють від зниження витрат і поліпшення результатів своєї діяльності. Навпаки, підприємство, що не може витратити виділені йому на рік гроші, навряд чи одержить більше на наступний рік. Тому підприємства, що не зуміли розпорядитися повною сумою виділених їм на рік коштів, звичайно намагається будь-яким способом витратити їх наприкінці року. Самі службовці називають цю ситуацію "фіскальним ідіотизмом".

У приватному секторі норма прибутку служить досить наочним індикатором ефективності. У державному секторі, де таких індикаторів ні, керуючим вдається успішно приховувати економічну неефективність державних фірм. У приватному секторі підсумком неефективної діяльності стає банкрутство. У державному секторі подібного механізму не існує. Навпроти, погані результати й нездатність досягти поставлених цілей часто використовуються як аргумент для збільшення витрат. Наприклад, адміністратори державних шкіл використовують зниження показників успішності учнів як доказ необхідності додаткового фінансування; подібним же чином поліцейське відомство використовує дані про ріст злочинності.

Тому життєво необхідно, щоб державні підприємства конкурували із приватними фірмами. Якщо держава здійснює підтримка порядку на вулицях, збирання сміття, навчання в школах і т.д., то й приватних фірмах повинна бути надана можливість займатися тієї ж "діяльністю й конкурувати з державними підприємствами. Конкуренція буде стимулювати поліпшення діяльності, скорочення витрат і інноваційний процес і державних, і в приватних підприємств. У підсумку платники податків зможуть одержати за свої гроші більший обсяг суспільних благ.

Конкуренція між регіональною владою також сприяє економічному прогресу. Місцеве правительство не може бути деспотичним, якщо порівняно легко доступний "вихід із гри" - переїзд в інше місце, де вас більше влаштовує рівень державних послуг і податків. І хоча піти від свого регіонального правительства не так легко, як від одного бакалійника до іншого, у громадян все-таки є можливість "голосування ногами".

Коли функції центрального правительства жорстко обмежені захистом прав особистості, свободи торгівлі й національної безпеки, території можуть істотно відрізнятися за рівнем суспільних послуг і, отже, по оподатковуванню. Точно так само, як люди відрізняються по готовності витрачати гроші на житло або автомобіль, вони різняться й у відношенні до суспільних видатків. Одні хочуть високий рівень суспільних послуг і високі податки, інші воліють менше податків і менше суспільних послуг. Одні хочуть, щоб суспільні послуги фінансувалися тільки за допомогою податків, інші - щоб за них стягувалася й плата. Регионализация рішень щодо суспільних послуг дозволяє частіше задовольняти такі суперечливі побажання.

Конкуренція між місцевими органами влади сприяє й підвищенню ефективності їхньої діяльності. Якщо місцева адміністрація, збільшуючи податки, не поліпшує надавані нею послуги, вона відштовхує й людей, і фірми, і вони перебираються туди, де за свої гроші можуть одержати від адміністрації більше. Як і фірми на ринку, місцеві органи влади, що не вміють догодити своїм громадянам, втрачають замовників (населення) і свої доходи.

Конкуренція між регіональними адміністраціями служить інтересам платників податків. Однак потрібно, щоб центральне правительство її не придушувало. Коли центральне правительство субсидіює, контролює й регулює весь набір суспільних послуг, надаваних місцевими органами влади, воно тим самим підриває їхню конкуренцію.
Краще, що може зробити центральне правительство, - добре виконувати свої обмежені функції й залишатися нейтральним стосовно послуг, надаваним адміністрацією на провінційному, регіональному й місцевому рівнях.

Місцеві влади, як і частки підприємства, хочуть захиститися від конкуренції й завжди прагнуть до монопольного положення. Тому конкуренція між місцевою владою не складається автоматично. Вона повинна бути складовою частиною політичної організації суспільства. Саме цього намагалися домогтися творці американського федералізму й Конституції США. Канадська федеративна система здатна надати такої ж гарантії конкуренції, хоча необхідність останньої усвідомлювалася Батьками-Засновниками Канадської конфедерації в меншому ступені.