Верховенство хартії
Хартія є документом, що гарантує права вільної людини. Вона вище конституції - пристрою держави, писаних законів і звичаєвого права.
16. Ніхто не вправі видавати закони, містити договори, приймати зобов'язання й вести діяльність, що суперечать справжньої Хартії
Як наслідок держава не вправі містити договори й приєднуватися до міжнародних організацій, якщо це накладає на нього зобов'язання, що суперечать справжньої Хартії
Стаття забороняє всяку діяльність, що суперечить Хартії. Зокрема, вона забороняє участь у міжнародних договорах і членство в міжнародних організаціях, що стискують волю росіян, тим самим, захищаючи їх не тільки від своєї, але й від міжнародної бюрократії.
Надзвичайно важливо, однак, що, мінімізуючи державне втручання Хартія різко підсилює роль звичаю й традицій. Стаття встановлює норму, відповідно до якої не захищається владою лише мала частина океану звичаєвих прав, пов'язана з порушеннями воль. У всім іншому за громадянами Росії як би закріплюється легальне право жити по своїх звичаях.
Зі статті імпліцитно треба підлеглий характер писаного права. Воно не може суперечити ні Хартії, ні звичаям.
До речі помітимо, що Хартія поширюється на всіх осіб, і російських, і іноземних, що перебувають під юрисдикцією Росії, на всяку їхню діяльність. Тому відповідно до неї громадяни Росії вільні вести будь-яку міжнародну економічну діяльність (вони, звичайно, можуть бути обмежені законодавством інших країн, але Росія їм перешкод не лагодить), а громадяни інших країн можуть вільно засновувати фірми й здійснювати в Росії будь-які операції ненасильницького характеру, навіть якщо вони за якимись причинами не дозволені в інших країнах миру.
У більшості старих капіталістичних країн політичний процес поступово приводить до все більшого покріпачення економіки й відмові від цінностей, що принесли Заходу його сьогоднішнє процвітання. Наша країна, що перехворіла комунізмом і одержав до нього імунітет, має шанс зробити Волю своєю конкурентною перевагою.