За все треба платити
За останні 250 років людству вдалося істотно збільшити виробництво й поліпшити якість життя. І зараз економічний прогрес людства відкриває усе більше й більше ефективні способи перетворення наявних у його розпорядженні ресурсів у бажані товари й послуги. Але це не скасовує фундаментального закону - людин однаково випробовує й буде відчувати дефіцит. Ресурси у світі обмежені, а людські бажання нескінченні. І, оскільки всього того, що хочеться, мати неможливо, доводиться вибирати.
Якщо для виробництва якого-небудь одного товару ми використовуємо працю, верстати, природні ресурси, - це змушує відмовлятися від інших товарів, які могли б бути зроблені в іншій ситуації. Цей вибір у ринковій економіці здійснюють споживчий попит і витрати виробництва.
Попит на товар - сигнал споживача, що вказує підприємцеві, що варто провадити. Однак щоб зробити, вихідні ресурси повинні бути "відкуплені" в інших напрямків їхнього використання. Витрати, витрати на закупівлю ресурсів нагадують підприємцеві, що існують і інші виробництва, що вимагають тих же ресурсів.
У результаті виробники мають сильний стимул поставляти на ринок тільки ті товари, які можуть бути продані за ціною, принаймні, рівної витратам їхнього виробництва, і, особливо, ті товари, цінність яких в очах споживача найбільшою мірою перевищує витрати на їхнє виробництво.
Важливо розуміти, що товар може бути наданий людині або групі людей безкоштовно, тільки якщо його хтось оплатить, і це лише перерозподілить тягар витрат, нітрохи його не зменшуючи. Політики часто говорять про "безкоштовне утворення", "безкоштовній медицині" або "безкоштовному житлі". Ці вираження здатні лише ввести в оману. Жодне із благ не надається безкоштовно - для виробництва кожного з них потрібні дефіцитні ресурси.
Наприклад, будинку, праця й інші ресурси, залучені в процес навчання, могли б використовуватися для виробництва продовольства, надання послуг у сфері відпочинку й розваг і т.д. Витрати "виробництва утворення" є вартість тих товарів, від яких довелося відмовитися в результаті того, що необхідні для їхнього виробництва ресурси були витрачені на утворення. Правительство може перекласти ці витрати, з одних плечей на інші, але позбутися від них неможливо.
Правило "за все треба платити" вірно у всіх випадках життя.