Енциклопедія економіки

У більшості робіт, присвячених визначенню перспектив тих або інших напрямків технологічного розвитку, переважає якісна аргументація. Значно рідше приводяться хоча б елементарні кількісні оцінки. Тим часом в умовах обмеженості ресурсів важливо не тільки виділити найбільш перспективні напрямки НТР, але й знайти оптимальні пропорції їхнього фінансування. Це надзвичайно складне й відповідальне завдання. Говорити про її строге наукове рішення сьогодні, видимо, доречно тільки в постановочному плані. Але проте проблема існує, і є спроби якщо не виробити рекомендації, то принаймні зіставити нові перспективні напрямки по очікуваному соціально-економічному ефекті.

Один з таких підходів, заснований на комплексному аналізі, що враховує відразу трохи факторів, був використаний експертами ОЭСР у дослідженні «Нові технології в 90-е роки: соціально-економічна стратегія» (New Technologies in the 1990s. A Socioeconomic Strategy. Paris. OECD, 1988). Для порівняння обрані п'ять найважливіших напрямків технологічного розвитку: інформаційні технології; біотехнології; технології, засновані на використанні нових матеріалів; космічні технології; ядерні технології. Як критерії соціально-економічного впливу нових технологій використовувалися:

1. очікувана поява нових видів продукції або послуг;

2. можливість використання в різних секторах економіки;

3. зменшення вартості й підвищення ефективності існуючих технологічних процесів (продуктів, систем);

4. відношення громадськості до поширення даного виду технології;

5. інтерес із боку промисловості, обумовлений перспективами збільшення прибутку й підвищення конкурентоспроможності;

6. можливий вплив кожної з розглянутих технологій на зайнятість.

Притягнуті до роботи експерти оцінювали нові технології відповідно до зазначених критеріїв по десятибальній системі (усереднені результати представлені в табл. 6).

З таблиці видно, що практично за всіма показниками з більшим відривом лідирують інформаційні технології. Цей висновок збігається з іншими прогнозами поширення і якісного відновлення інформатики, у тому числі з оцінками очікуваного обсягу світового й регіонального ринків інформаційного встаткування й послуг, залежності прогресу в інших областях НТП від рівня розвитку даного напрямку.

НТП у галузях інформаційно-індустріального комплексу економічно проявляється в постійній зміні його галузевих пропорцій. В 80-е роки випереджальними темпами розвивалася нематеріальна галузь - комп'ютерні послуги (розробка програмного забезпечення, обробка даних, проектування інформаційних систем, експлуатація банків даних). Найбільших масштабів ця галузь досягла в США, де вартісний обсяг її продукції (100 млрд. дол. на початку 90-х років) перевершує показники таких традиційних галузей, як металургія, верстатобудування, виробництво будівельних матеріалів. За рахунок створення високорозвиненої сфери комп'ютерних послуг США забезпечили ємний вітчизняний ринок споживання ЕОМ і продукції сполучених галузей, а на найближчу перспективу створили найбільш сприятливі в порівнянні з конкурентами з інших розвинених країн умови розвитку всього національного інформаційно-індустріального комплексу.

Західноєвропейські держави в даній області продовжують дорогу гонку за лідером, розраховуючи на великий ринок Об'єднаної Європи й працюючи по спільних програмах і кожне окремо з урахуванням специфіки попиту на продукцію виробничого, військового й споживчого призначення.

У Японії розвиток інформаційно-індустріального комплексу розглядається як найважливіше джерело економічного росту. Передбачається підвищення його частки у ВНП із 6,5% в 1984 р. до 20% до 2000 р. головним чином на основі росту експорту. Уже зараз Японія займає провідні позиції по експорті мікроелектронних компонентів і електронної споживчої техніки. Для Японії стримуючим фактором подальшого нарощування експорту ЕОМ є домінування США на ринках комп'ютерних послуг, тому стратегічний вибір Японії в перспективі пов'язаний з розвитком саме цього напрямку. Такий вибір підтримується високим рівнем наукових досліджень (10 ведучих фірм країни вкладають у НИОКР у даній області суму, рівну витратам 100 провідних компаній США на ті ж мети). Зазначена концентрація ресурсів, на думку експертів, практично гарантує Японії провідні позиції по основних новітніх напрямках розвитку даного комплексу.

В останні десятиліття XX в. загострилася конкурентна боротьба в області техніки й технології одержання зображень високої чіткості, перші зразки яких випробувані в США, Японії, Франції й Великобританії. Прорив у цьому напрямку означав би формування нового споживчого ринку тілі - і відеоапаратури, медичного встаткування з моніторами, що дозволяють стежити за реальними процесами в організмі людини, інженерних систем для конструкторів і проектувальників, що працюють із об'єктами високої складності, військових систем електронного спостереження й т.д. Виробництво масової стандартної продукції дасть серйозний поштовх розвитку мікроелектроніки - постачальника основних структурних компонентів, у чому дуже зацікавлені США й країни Західної Європи. Спереду гостра боротьба за розширення ринків збуту, що забезпечують економічно ефективні масштаби виробництва.

Ще один перспективний ринок для нових видів інформаційних технічних устроїв і технологій - проведення комплексної автоматизації підприємств, що охоплює як виробничий цикл, так і систему діловодства, зв'язку з постачальниками й споживачами готової продукції. Незважаючи на більші інвестиції, реалізовані в матеріальному виробництві із цією метою (у США до 40% інвестицій в основний капітал в 80-е роки), рівень і темпи комплексної автоматизації в цей час виявилися істотно нижче, ніж це передбачалося за прогнозними оцінками минулого десятиліття. Реальну складність і вартість перебудови на новій техніко-технологічній базі структури керування виробництвом, збутом, перепідготовки кадрів, зміни системи стандартів фахівці недооцінили. У цей час можна говорити лише про створення окремих анклавів комплексної автоматизації в ряді галузей - автомобільної, нафтопереробної, авокадо промисловості. Однак повільний, але неухильний процес розвитку мережних інформаційних структур, завершення процесів внутрішньої комп'ютеризації у фірмах великого й дрібного бізнесу вже на початку наступного століття можуть привести до лавинообразной автоматизації в господарстві розвинених країн.

У більше віддаленій перспективі найбільші результати й досягнення інформатики будуть пов'язані з розробкою техніки й технології штучного інтелекту для охорони здоров'я, утворення й соціального забезпечення. Тим самим ще раз підтверджується точка зору, відповідно до якої перше десятиліття XXI в. пройде під знаком інформатизації всіх сфер суспільної діяльності. Очевидне значення цього висновку для Росії. При визначенні пріоритетів державної наукової політики, виборі державних науково-технічних програм, фінансованих з бюджету, поглибленні процесів конверсії необхідно розуміти, що ставка саме на інформаційні технології дасть, навіть за інших рівних умов, набагато більший виграш, чим будь-яка інша технологія, із всіх точок зору - чисто технічної, економічної, соціальної й навіть політичної.