Енциклопедія економіки

Промисловість - головна, провідна галузь матеріального виробництва, у якій створюється переважна частина валового внутрішнього продукту й національного доходу. Наприклад, у сучасних умовах частка промисловості в сукупному ВВП розвинених країн становить близько 40%. Провідна роль промисловості обумовлена й тим, що від успіхів у її розвитку залежить ступінь задоволення потреб суспільства у високоякісній продукції, забезпечення технічного переозброєння й інтенсифікації виробництва.

Сучасна промисловість складається з безлічі самостійних галузей виробництва, кожна з яких включає більшу групу родинних підприємств і виробничих об'єднань, розташованих в окремих випадках на значному територіальному видаленні друг від друга. Галузева структура промисловості характеризується складом галузей, їхніми кількісними співвідношеннями, що виражають певні виробничі взаємозв'язки між ними. У процесі статистичного обліку й аналізу галузева структура промисловості визначається звичайно шляхом знаходження питомої ваги галузей у загальному обсязі виробництва продукції, чисельності зайнятих і вартості основних виробничих фондів промисловості.

Серед перерахованих показників, за допомогою яких визначається галузева структура промисловості, основним є показник обсягу виробленої продукції. Він дозволяє більш об'єктивно судити не тільки про співвідношення галузей, але й про їхні взаємозв'язки, динамік галузевої структури промисловості. Визначаючи галузеву структуру промисловості по показнику чисельності зайнятих, варто мати на увазі, що в цьому випадку буде отримана трохи інша картина, не зовсім що точно характеризує дійсну частку галузей у запрошеному виробництві: питома вага більше трудомістких галузей буде завищений, і, навпаки, частка галузей з високим рівнем механізації й автоматизації виявиться заниженою. Галузева структура, обчислена за допомогою показника вартості основних фондів, головним чином відображає технічний^-технічний-технічний-виробничо-технічний рівень галузей промисловості.

У галузевій структурі промисловості відображається рівень індустріального розвитку країни і її економічної самостійності, ступінь технічної оснащеності промисловості й провідна роль цієї галузі в економіці в цілому. Більше зроблена галузева структура промисловості певною мірою характеризує ефективність промислового виробництва. Про прогресивність структури промисловості судять як по складу й питомій вазі галузей, що входять у промисловість, так і по тому, наскільки досконала внутрішньогалузева структура тієї або іншої галузі промисловості, тобто наскільки в даній галузі представлені й розвинені найбільш прогресивні виробництва.

Взаємозв'язку галузей промисловості, пропорції, що зложилися між ними, обумовлені способом виробництва, а також сукупною дією на його основі багатьох інших факторів. До найважливішого із цих факторів, що визначають зміни в галузевій структурі промисловості, ставляться:

1. НТП і ступінь впровадження його результатів у виробництві;

2. рівень суспільного поділу праці, розвиток спеціалізації й кооперування виробництва;

3. ріст матеріальних потреб населення;

4. суспільно-історичні умови, у яких іде розвиток промисловості;

5. природні ресурси країни.

Класифікація галузей промисловості заснована на наступних основних економічних принципах: економічне призначення виробленої продукції; характер функціонування продукції у виробничому процесі; однорідність цільового призначення випускається продукции, щоМ, спільність сировини, що переробляється, спорідненість застосовуваної технології; характер впливу на предмет праці й ін.

Розподіл промислового виробництва по економічному призначенню продукції не збігається з галузевою структурою промисловості, тому що натуральна форма виробленої в галузі продукції нерідко не визначає її економічного призначення. Тому в системі національних рахунків широко використовується класифікація галузей промисловості, що передбачає їхнє об'єднання у великі комплексні галузі по одному з наступних ознак: однорідність цільового призначення виробленої продукції (машинобудівна, паливна, харчова, промисловість будівельних матеріалів), спільність вихідної сировини (металообробна й деревообробна), спорідненість застосовуваної технології (хімічна промисловість). Найбільша частина галузей охоплюється ознакою цільового призначення продукції, що випускається ними.

Угруповання по характері впливу на предмет праці підрозділяють всю промисловість на добувні й обробні галузі. До складу добувної промисловості входять галузі, у яких здійснюється процес видобутку сировини й палива із земних надр, лісів і водойм (вугільна, лісова й ін.). До групи обробної промисловості ставляться галузі, що займаються переробкою сировинних матеріалів. Залежно від вихідної сировини обробна промисловість підрозділяється на галузі, що переробляють сировину промислового походження (виробництво чорних, кольорових металів і ін.), і галузі, що переробляють сільськогосподарську сировину (м'ясна, цукрова, бавовняна й ін.).

Сучасний етап економічного розвитку провідних країн миру характеризується великими зрушеннями структури господарства, що обумовлює необоротність переходу до нових міжгалузевих і відтворювальних пропорцій. На це вплинули й такі фактори, як сировинна й енергетична кризи, що сприяли подорожчанню сировини й енергоносіїв, а отже, устаткування й будівництва. Ускладнився інвестиційний процес, у цілому значно підвищилися витрати виробництва. Все це не тільки викликало, але й підсилило тенденції до подорожчання самого відтворювального процесу. Такий розвиток подій об'єктивно стимулює вступ країн ринкової економіки в новий етап технологічної революції.

Розвиток нових форм суспільного попиту, перехід до нових видів і зразків техніки й принципово новим технологічним процесам і т.д. привели до зміни сформованих пропорцій в економіці, які йшли по двох напрямках:

♦  по-перше, реконструкція й модернізація традиційних провідних галузей економіки;

♦  по-друге, зміна поколінь продукції, що випускається в секторі нових наукомістких галузей.

Для розвинених країн сьогодні характерні насиченість виробництва технікою й кваліфікованою робочою силою, наявність ємного платоспроможного попиту на товари й послуги найрізноманітнішого призначення. Тому для збільшення виробництва готових виробів немає необхідності нарощувати випуск металу, що комплектують виробів і т.д., більше того, чисельність верстатного парку в ряді країн стала навіть скорочуватися.

Минаюча структурна перебудова націлена на підвищення якісних параметрів виробництва й виробів, що випускаються, посилення ресурсосберегающего типу відтворення, інтенсифікацію народногосподарських процесів, прискорене розвиток новітніх наукомістких галузей. Структурні зміни відбуваються в галузевому й відтворювальному розрізах. Структурні перетворення стали здійснюватися на мікрорівні - рівні подотраслей і видів виробництв - головним чином за рахунок якісних зрушень усередині традиційних галузей господарства.

При цьому провідною галуззю матеріального виробництва залишається промисловість і насамперед машинобудування, де акумулюються науково-технічні досягнення. Тому саме в ній найбільш помітна тенденція до зниження питомої ваги сировини, енергоносіїв, живої праці, у структурі промисловості стрімко росте частка новітніх наукомістких галузей. Зберігається тенденція скорочення частки добувної промисловості (при росту витрат на розвідку, буравлення й видобуток газу, нафти й т.д.). При цьому в неї усе більше проникають новітні прогресивні технологічні процеси, впроваджуються мікропроцесори й мікросхеми, які впливають на структуру виробництва й сприяють масовому вивільненню з виробничого процесу робочої сили.

Комплексна автоматизація виробництва, розробка «безлюдної» технології - провідні напрямки НТП. Причому головний напрямок їхнього розвитку - це не створення окремих машин, а розробка й впровадження комплексів, систем машин у сільському господарстві, будівництві, видобутку корисних копалин, складському господарстві й т.д.

У цілому в останні десятиліття в індустріально розвинених країнах загальна закономірність галузевих зрушень укладається в помітному зниженні питомої ваги сировинних галузей і сільського господарства, у технічній модернізації промисловості й швидкому росту галузей сфери послуг. Найбільш радикальні зміни відбуваються на рівні подотраслей, у рамках яких найвищу динаміку мають наукомісткі виробництва.