Країни, Що Розвиваються
Загострення конкурентної боротьби на світовому ринку приведе до посилення загальної економічної й соціальної нестабільності. В умовах інтернаціоналізації світових економічних зв'язків і капіталу ця нестабільність особливо сильно буде позначатися в країнах, що розвиваються. Економічний розрив між розвиненими в науково-технічному відношенні країнами й третім миром буде заглиблюватися. Виключення складуть лише «нові індустріальні країни».
Ускладнення проблеми « Північ-Південь» буде супроводжуватися соціально-політичними наслідками, що далеко йдуть. А на противагу тенденції до інтернаціоналізації економічних і політичних зв'язків, включаючи ринок праці, підсилиться контртенденция ксенофобії й націоналізму. Основною тенденцією соціальних процесів тут буде соціальна поляризація в результаті залучення країн, що розвиваються, у систему сучасного высокотехнологичного ринку й розмивання для них економічних структур. Цей процес буде супроводжуватися формуванням верстви великих підприємців, що опираються як на національний, так і на транснаціональний капітали, а також - нового середнього класу в особі фахівців і висококваліфікованих робітників і фермерів. Одночасно продовжиться процес руйнування дрібних виробників у місті й селі, що не володіють сучасною технічною базою.
В умовах високих темпів росту чисельності населення, характерних для даної групи країн, це приведе до загострення проблеми масового безробіття. Недостача коштів для ефективних заходів по захисту навколишнього середовища, хижацьке використання природних ресурсів і переміщення в ці країни брудних виробництв із розвинених країн обумовлять подальше погіршення екологічної обстановки. Загостриться продовольча проблема. Все це може послужити ґрунтом для посилення соціальної напруженості, розвитку націоналізму, екстремізму й релігійного фанатизму.
При всім цьому загальне погіршення соціально-економічної обстановки в країнах, що розвиваються, не є фатально неминучим. Перед країнами цієї групи відкриваються два шляхи розвитку: на який устали «нові індустріальні країни» і тупикова колія, що закріплює їх у положенні сировинних придатків розвинених держав.
Вирішальним фактором, що визначає вибір між цими шляхами, є здатність конкретної країни ефективно розвивати й використовувати творчий потенціал свого населення через підготовку національних кадрів, одержання доступу до високих технологій і ноу-хау, творче їхнє освоєння й включення в міжнародні інноваційні «мережі», розвиток власної бази наукових досліджень і розробок, що дозволить зайняти свою нішу в сучасному світовому ринку.