Критерії оцінки
Наука являє собою складну й досить що важко піддається яким-небудь вимірам систему, що втілює в собі результати інтелектуальної діяльності людей, упорядкований комплекс їхніх ідей, знань і досвіду. Внаслідок цього дослідження результатів науково-технічної діяльності сполучено з рядом труднощів, викликаних специфічним характером її «продукції», що досить складно піддати якій-небудь кількісній оцінці.
Однак, представляючи сучасний науково-технічний потенціал як суспільно-економічну категорію у вигляді великої й складної системи, що характеризується динамічним розвитком відповідно до поруч властивого їй об'єктивних законів (системності науки, її прискореного розвитку й т.д.), і використовуючи діалектичну єдність виробничої й науково-технічної діяльності, можна виділити такого тридцятимільйонного цього потенціалу, показники яких у тім або іншому ступені піддаються кількісному аналізу й порівнянню.
У якості основнихих, ключових тридцятилітніх науково-технічного потенціалу, що визначають його стан і тенденції подальшого розвитку, безсумнівно, повинні бути насамперед виділені забезпеченість країни науково-технічними кадрами й матеріально-технічне забезпечення науково-дослідної діяльності. Однак це більшою мірою «кількісні» тридцятимільйонні (тому що їм порівняно легко дати кількісну оцінку за різними показниками), що не характеризують у достатній мері об'єкт дослідження. Тому виникає необхідність ураховувати ще ряд інших тридцятимільйонних, які умовно можна назвати «якісними». До основного з них варто віднести: організацію системи керування наукою; забезпеченість науково-технічною інформацією; основні напрямки наукових досліджень.