Паливно-енергетичний комплекс,його структура й тенденції розвитку

Галузі паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) ставляться до капіталомістких галузей. У промислово розвинених країнах, де представлені всі його галузі, звичайно основні капіталовкладення в межах до 85% доводяться на нафтогазовидобувну промисловість і електроенергетику (приблизно в рівних частках) і до 15% - на нафтопереробку й вугільну промисловість. Значний вплив на інвестиційний процес у ПЕК у цілому роблять інвестиції в нафтову промисловість.

Циклічний характер розвитку ділової активності в нафтовій промисловості пов'язаний з тим, що рішення про збільшення капіталовкладень у нафтову промисловість приймаються в той період, коли на ринках відзначається недостача нафти, що супроводжується ростом цін і прибутку. Звичайно в цей період всі учасники нафтового бізнесу, включаючи фінансові структури, прагнуть пожвавити інвестиційний процес у цій галузі, а віддача від цих капіталовкладень у вигляді збільшення обсягів видобутки починає позначатися приблизно через 10 років. На ринках нафти з'являється надлишок пропозиції нафти над попитом, ціни починають знижуватися, що також супроводжується зменшенням обсягу інвестицій доти, поки зникне надлишок нафти. Цей період також триває близько 10 років. За останні 100 років таких циклів було п'ять із довжиною кожного від 20 до 22 років, причому ці цикли не обов'язково збігалися із циклами розвитку всієї економіки.

Останній пік цього циклу довівся на 1981-1982 р., коли ціни на нафту й розміри капіталовкладень у галузь досягли максимального рівня. Після цього почалося зниження цін і капіталовкладень. Перелом наступив наприкінці 90-х років і, по оцінках, продовжиться до 2010 р. У цей період буде спостерігатися деякий ріст цін на нафту й відповідно оживляться капіталовкладення.

Відповідно до циклічного характеру розвитку нафтової промисловості відбувалися й зміни капіталовкладень не тільки в цю галузь, але й у цілому в ПЕК.

Наприклад, за минуле десятиліття загальні обсяги капіталовкладень у розвідку й видобуток нафти у світі склали близько 1 трлн. дол., або приблизно близько 100 млрд. дол. у рік, причому на початку 80-х років щорічні обсяги капіталовкладень досягали 115 млрд. дол., до початку 90-х років знизилися до 60-65 млрд. дол. За прогнозами в 2005 р. їхні обсяги навряд чи перевищать 115 млрд. дол. у рік.

Слідом за нафтогазовидобувною промисловістю в майбутнє десятиліття великі інвестиції, розмірні з інвестиціями в нафтогазову промисловість, будуть вкладені в електроенергетику. Інвестиції в розвиток електроенергетики менш піддані таким циклічним змінам, як у нафтову промисловість. Щорічні капіталовкладення в цю галузь будуть перебувати (з деякими коливаннями в ту або іншу сторону) у межах 100 млрд. дол. у рік.

У перспективі до 2015 р., за прогнозами фахівців, середньорічні темпи приросту вироблення електроенергії у світі складуть близько 2,7%, однак намітилися значні розходження як у темпах розвитку електроенергетики в промислово розвинених і країнах, що розвиваються, так і в співвідношеннях використання різних видів палива для вироблення електроенергії.

У промислово розвинених країнах темпи приросту вироблення електроенергії прогнозуються трохи нижче середньосвітового рівня й складуть близько 2%. Найбільший ріст установленої потужності відбудеться на електростанціях, що працюють на газі (щорічний приріст до 4,9%), у той час як середньорічний приріст потужності електростанцій, що працюють на куті, складе близько 1,3% у рік. Електростанції, що працюють на газі, вимагають менших капіталовкладень на одиницю вводиться мощности, щоМ, мають більше швидкі строки будівництва, при цьому зменшується негативний вплив галузей ПЕК на стан навколишнього середовища й особливо на можливість глобальної зміни клімату. Газ, як відомо, є найбільше екологічно чистим видом органічного палива, ресурсна база газовидобутку на найближчі десятиліття не викликає особливих побоювань.

У країнах, що розвиваються, основні потреби в електроенергії будуть, видимо, задовольнятися шляхом нарощування будівництва теплових електростанцій на куті. Це зв'язано насамперед з тим, що багато хто із цих країн володіють його більшими запасами, а розвиток атомної й гидроэнергетики стримується відсутністю можливості інвестувати в будівництво дорогих АЕС і ГЕС. Через відсутність ефективних технологій спалювання вугілля на електростанціях у цих країнах забруднення атмосфери буде збільшуватися з ростом обсягів його використання. Це в якімсь ступені ставиться й до промислово розвинених країн. Тому в багатьох з них за підтримкою держави ведуться розробки по створенню «технологій чистого вугілля». Освоєння таких технологій і їхня передача надалі в країни, що розвиваються, може крім різкого зниження забруднення навколишнього середовища прокласти дорогу більше широкому застосуванню вугілля в електроенергетиці замість більше обмежених запасів нафти й газу.

У довгостроковій перспективі в промислово розвинених країнах очікується досить незначний приріст власного виробництва первинних енергоресурсів (ПЕР). У результаті цього при стійкій тенденції, що намітилася, зниження в цих країнах видобутку нафти залежність цих країн від ввозу ПЕР із третіх країн буде зростати.

У структурі споживання ПЕР за нафтою, мабуть, збережеться перше місце не тільки до 2015 р., але й на багато років уперед за межами цього періоду. Однак частка нафти в загальному обсязі споживання ПЕР буде поступово знижуватися. Більше швидкими темпами буде рости споживання природного газу. ДО 2015 р. у структурі споживання ПЕР газ, по оцінках, вийде на друге місце, відтіснивши вугілля на третє. Незважаючи на ці зміни в структурі споживання, левова частина збережеться за ПЕР органічного походження (більше 92%).

Частка електроенергії АЕС, ГЕС і інших джерел енергії в загальному споживанні ПЕР промислово розвинених країн до 2015 р. зросте до 7,4% у порівнянні з 6,5% в 1990 р. При цьому темпи приросту використання енергії АЕС складуть не більше 0,9-1% у рік, у той час як від ГЕС і поновлюваних джерел енергії перевищать 3% у рік.

У світлі змін у структурі споживання ПЕР в економіці промислово розвинених країн довгострокові перспективи розвитку НТП у галузях ПЕК насамперед пов'язані із цими зрушеннями.

У нафтовій і газовій промисловості основні напрямки НИОКР у довгостроковій перспективі наступні:

♦  в
області розвідки на нафту й газ - удосконалювання методів тривимірної сейсмічної розвідки у важкодоступних регіонах миру зі складною геологічною будовою»

♦  в
області буравлення - удосконалювання проведення горизонтальних шпар, широке використання яких дозволяє підвищити ефективність розробки нафтових і газових родовищ.

У нафтопереробній промисловості основні зусилля будуть спрямовані на вдосконалювання вторинних процесів з метою збільшення виходу світлих нафтопродуктів, у тому числі неэтилированного бензину з високим октановым числом і іншими високоякісними продуктами з метою зменшення забруднення навколишнього середовища шкідливими викидами. Одночасно будуть вестися дослідження із заміщення нафтопродуктів альтернативними видами палива, в основному на транспорті (стислим природним газом, електроенергією, спиртами із природного газу, біомасою й т.д.).