Вирішальний фактор: попит на валюту
Представляється безсумнівним, що в умовах, коли банк розуміє значення готовності публіки тримати його валюту, а, виходить, і його бізнес, а також розуміє, що ця готовність залежить від збереження цінності його валюти, то він буде не тільки здатний, але й змушений досягати цього результату за допомогою відповідного безперервного регулювання кількості валюти, що перебуває в обігу, роблячи це прямо або побічно (через ціни інших валют). Вирішальним фактором, про яке банк повинен пам'ятати, щоб утримати більшу й зростаючу масу своєї валюти в обігу, буде не попит на позички, а бажання публіки тримати цю валюту. Тому, необережне збільшення поточної емісії може привести до того, що зворотний приплив валюти в банк почне випереджати ріст попиту публіки, що бажає її тримати.
Преса, як вказувалося, повинна уважно стежити за результатами зусиль кожного емісійного банку й щодня публікувати дані про відхилення різних валют від установлених самими емітентами стандартів. Емісійним байкам треба, імовірно, дозволити собі маленький, заздалегідь оголошений стандарт припустимих відхилень в обох напрямках. При наявності такого допуску, якщо банк демонструє свою чинність і рішучість швидко повертати обмінні курси (або ціни на товари у своїй валюті) назад, до стандарту, гра на валютній біржі прийде йому на допомогу й звільнить його від необхідності поспішно вживати заходів, що забезпечують абсолютну стабільність.
Поки банк успішно підтримує цінність своєї валюти на бажаному рівні, навряд чи він стане заради цієї мети скорочувати її обіг так швидко, що це викличе неприємності. Звичайно причиною подібних подій у минулому були обставини, які збільшували попит на готівку. Але банку прийде скорочувати сукупний обсяг валюти, що перебуває в обігу, просто для того, щоб пристосуватися до умов зниження загального попиту на його валюту в обох її формах. Якщо позички видавалися в основному на короткі строки, їхнє своєчасне повернення досить швидко відновить курс валюти. Все це здається досить простим і легенею, якщо ми допускаємо, що всі конкуруючі банки намагаються контролювати свої валюти з метою збереження їхньої цінності на постійному рівні.