Енциклопедія економіки

У розвитку міжнародної торгівлі сировинними й продовольчими товарами протягом післявоєнного періоду чітко спостерігається ряд важливих тенденцій, що обумовлюють істотні зміни в товарній структурі світового експорту. Насамперед відзначається переважний ріст торгівлі напівфабрикатами, виготовленими на базі мінеральної й рослинної сировини, що є слідством впливу НТП на міжнародну торгівлю.

Переважний розвиток експорту готових виробів і напівфабрикатів стало причиною різкого зниження питомої ваги сировинних товарів у світовому експорті. Їхня частка за 1963-1993 р. понизилася з 42 до 24%.

Відзначаючи тенденцію до скорочення у світовій торгівлі питомої ваги сировинних товарів, слід зазначити, що мова йде не про абсолютний, а про відносне зниження експорту цих товарів. За 1963-1990 р., наприклад, питома вага сировини, палива й продовольства у світовому експорті понизився майже наполовину, тоді як фактичний експорт зріс у багато разів, у тому числі нафти, природного газу й вугілля - більш ніж в 20 разів, продовольства - в 10 разів.

Серед величезної розмаїтості сировинних і паливних ресурсів, що звертаються в міжнародній торгівлі, що веде роль грають паливно-енергетичні товари - нафта, нафтопродукти, природний газ і кам'яне вугілля. Ця група товарів стійко зберігає роль лідера серед інших товарних груп у світовій торгівлі. На початку 90-х років паливно-енергетичні товари посідали друге місце в міжнародній торгівлі й забезпечували більше 10% світового експорту, випереджаючи такі великі товарні групи, як продовольство, хімікати, руди, і уступаючи лише групі машин і встаткування. Лідируючі позиції в групі паливно-сировинних товарів займає нафту.

Разом з тим слід зазначити, що під впливом широкого впровадження енергозберігаючих технологій в 70-х роках, здійснення структурних зрушень в економіці, а також високого рівня цін на нафту протягом тривалого часу в промислово розвинених і країнах, що розвиваються, відбулося зниження споживання нафти. В останні роки швидко розвивається міжнародна торгівля природним газом.

Прогнози майбутнього розвитку попиту та пропозиції на ринку нафти й інших енергоносіїв виходять із припущення, що при очікуваному середньорічному темпі росту ВНП в 2,7% світове споживання первинної енергії в період до 2005 р. буде збільшуватися на 1,3% у рік, при цьому ріст споживання енергоресурсів буде більше високим у країнах, що розвиваються.

Залежність промислово розвинених країн від імпорту нафти, у тому числі із країн-членів ОПЕК, залишається як і раніше високої: майже 100% - у Японії, 95 - у Франції й Німеччини, 40% - у США. За прогнозами, до 2005 р. у цій залежності зазначених країн від імпорту нафти істотних змін не передбачається.

Споживання вугілля в прогнозному періоді буде стримуватися по екологічних причинах.

Росія традиційно відіграє важливу роль у світовому експорті паливно-енергетичних товарів, особливо нафти й природного газу. Криза, пережита нафтовою й газовою промисловістю, важко відбився на експортних можливостях Росії. У результаті російський експорт нафти, що становив в 1989 р. 115 млн. т знизився в 1994 р. до 92 млн. т. У наступні роки експорт нафти поступово зростав і в 2001 р. склав уже 159,7 млн. т. У той же час експорт природного газу зберігся на високому рівні – 180,9 млрд. м3 в 2001 р.

Енергоносії продовжують залишатися провідною статтею російського експорту. В 1994 р. на їхню частку доводилося 46% загального обсягу експорту. Експорт енергоносіїв забезпечує нині понад 50% всіх валютних надходжень Російської Федерації від зовнішньої торгівлі. Така сильна залежність від експорту однієї групи товарів обертається для країни більшими втратами у випадку зниження цін на ці товари на світовому ринку або скорочення видобутку усередині країни.