Оцінка якості джерел водопостачання
Вибір джерела водопостачання значною мірою визначає характер самої системи, наявність у її складі тих чи інших споруд, а отже вартість будівництва і величину експлуатаційних витрат.
У 60-ті роки 20 століття, коли будувалися системи водопостачання міст, особливо великих, перевага віддавалася поверхневим джерелам. Ріки України мали в основному II клас за рівнем забруднення. У даний час поверхневі води досягли III і IV класів забруднення.
Ґрунтові води до глибини 15-20 м всюди забруднені і не придатні для питних цілей практично на всій території України. У містах вони забруднені на глибину 40-100 м. Крім надходження різних токсичних мікроелементів спостерігаються зміни макрокомпонентного складу і солевмісту за рахунок збільшення концентрації сульфатів, хлоридів, солей твердості. Тільки в межах Подольско-Волинського, Дніпровсько-Донецького і Причорноморського артезіанських басейнів, де глибокі водоносні обрії надійно захищені, на територіях міст ще можна добувати чисту воду.
Джерело водопостачання повинно задовольняти такі вимоги:
а) забезпечувати одержання з нього необхідних кількостей води з урахуванням росту водоспоживання на перспективу розвитку об'єкта;
б) забезпечувати безперебійність постачання водою споживачів;
в) давати воду такої якості, яка найбільшою мірою відповідає потребам споживачів. Необхідна якість досягається шляхом простого і дешевого її очищення;
г) забезпечувати можливість подачі води об'єкту з найменшою собівартістю;
д) мати таку потужність, щоб забір води з нього не порушував сформовану екологічну систему.
Використовані для цілей водопостачання природні джерела води можна віднести до двох груп:
а) поверхневі джерела - ріки (у природному стані чи зарегульовані), водоймища й озера;
б) підземні джерела – ґрунтові, артезіанські води і джерела.
Природні прісні води не завжди відповідають питному стандарту за показниками загального солевмісту, твердості, вмісту сульфатів і хлоридів (для південних міст), вмісту заліза, марганцю, фтору(для північних міст).
Артезіанські води, перекриті зверху водонепроникними породами, «захищені» від надходження проникаючих з поверхні землі забруднених стоків і тому мають високі санітарні якості. Такими ж якостями володіють і джерельні води.
Поряд з цими позитивними якостями підземні води часто сильно мінералізовані. Залежно від характеру розчинених в них солей вони можуть мати ті чи інші негативні властивості (підвищена твердість, наявність неприємного присмаку, вміст речовин, що шкідливо впливають на організм людини).
Порівнюючи основні показники якості води природних джерел за основними вимогами до якості води головних груп споживачів, можна зробити висновок, що для водопостачання населених місць найбільш придатним джерелом є підземні (особливо артезіанські і джерельні) води, якщо вони не дуже мінералізовані.
Водопостачання більшості малих і значної частини середніх за розмірами населених міст засновано на використанні підземних джерел. Для водопостачання більшості великих міст застосовують поверхневі джерела.
У той же час в районах деяких міст є унікальні за природними якостями і екологічно чисті підземні води, такі, наприклад, як артезіанські води Сум, Полтави, Харкова, що залягають на глибині 500-1000 м, відповідають європейським стандартам і можуть розливатися в пляшки без будь-якої підготовки.
Промислові підприємства можуть використовувати воду поверхневих джерел без її очищення. Слід зазначити, що в даний час водопостачання деяких великих промислових підприємств засновано на використанні морської води. Морська вода, що містить, як відомо, велику кількість мінеральних солей, володіє невисокою карбонатною твердістю. Така вода може бути з успіхом застосована у виробничому водопостачанні для охолодження.
Остаточний вибір джерела водопостачання для даного об'єкта проводиться залежно не тільки від якості води в ньому, але й від його потужності, віддаленості від об'єкта, вартості подачі й очищення води.
Антропогенний вплив на природні джерела водопостачання
При сучасному ступені розвитку господарської діяльності людей вона впливає на стан джерел водопостачання, як у відношенні їхнього дебіту, так і якості води. Природні води використовуються комплексно як для водопостачання, так і для інших цілей: зрошення, гідроенергетики, водного транспорту, рибного господарства, лісосплаву та ін. При цьому може здійснюватися забір води з джерела чи тільки використання водойми без забору води. Таким чином, необхідно розрізняти водоспоживачів і водокористувачів.
Раціональне вирішення питань використання водних ресурсів і забезпечення інтересів споживачів можливе тільки за умови їхнього розгляду як комплексних водогосподарських проблем.
Реконструкція Дніпра дозволяє не тільки використовувати його енергетичні ресурси, але і зрошувати землі півдня України, Донбасу і Північного Криму. Дніпро і його притоки є також джерелом водопостачання ряду великих міст Білорусії, України і великої кількості промислових підприємств. На Дніпрі біля Києва і нижче його за течією побудовані п'ять потужних гідроелектростанцій з цілою системою водоймищ.
Подібна реконструкція рік істотно відбивається на їхньому гідрологічному режимі і сезонному розподілі стоку. Зміна природного гідрологічного режиму рік позначається на якості річкової води і на сезонних коливаннях її якості.
Істотним видом шкідливого впливу господарської діяльності людей на природні водойми є скидання в них стічних вод міст і промислових підприємств, а також змивання із сільськогосподарських полів добрив, ядохімікатів, пестицидів.
Величезна кількість води, що скидається тепловими станціями, викликає підвищення температури води водойм, що сприяє розвиткові фітопланктону, заростанню і цвітінню води, підвищенню кольоровості, запахів і присмаків, тобто веде до істотного погіршення санітарного стану водойм.
Вплив господарської діяльності людей і необхідність проведення заходів щодо перетворення джерел водопостачання особливо різко виявляються у відносно маловодних районах. Одержання води з вилучених джерел може бути здійснене шляхом будівництва каналів, що підводять воду, перекачування води по трубопроводах безпосередньо до споживачів чи шляхом штучного перекидання води у верхів'я місцевих рік для збільшення їхнього дебіту.