Енциклопедія економіки

Організація збору і видалення твердих побутових відходів  у містах являє собою складну проблему міського господарства і вирішується  залежно від місцевих умов: ступеня благоустрою, поверховості житлової забудови, відстані від місця збору до пункту знешкодження або переробки ТПВ і т.п.

Основними системами збору і видалення ТПВ є:

Контейнерна. Відходи вивозять разом з контейнерами, а замість них встановлюють порожні.

Незмінювана. Відходи завантажують безпосередньо в сміттєвози, а контейнери після вивантаження ставлять на місце.

Вибіртієї чи іншої системи визначають такі фактори:

• відстань до місць розвантаження сміттєвозних машин,

• санітарно-епідеміологічні умови;

• можливість санітарної обробки безпосередньо в домоволодіннях;

• тип і кількість сміттєзбиральних машин;

• кількість жителів, поверховість забудови і рівень благоустрою будинків;

• наявність приватного сектора;

• рельєф місцевості;

• наявність сезонних об'єктів (ярмарки, виставки і т.п.)

В житловому фонді можуть одночасно використовуватися обидві системи. У великих містах "незмінювана" система є більш продуктивною.

Найбільш розповсюдженим способом збору і видалення відходів з домоволодінь, що відповідає основним вимогам (санітарна досконалість, зручність для населення, високий рівень механізації, економічна доцільність), є метод змінюваних і незмінюваних контейнерів.

Контейнерний спосіб вивезення побутового сміття застосовується в каналізованих домоволодіннях і здійснюється контейнерними сміттєвозами. Контейнерний сміттєвоз  змонтований на шасі автомобіля , має спеціальне обладнання, що складається з гідравлічного піднімального крана, двох перекидних платформ восьми контейнерів, гідравлічної системи, механізмів приводу і керування.

Побутові відходи в контейнерах вивозять у такий спосіб. Контейнерний сміттєвоз прибуває до домоволодіння з порожніми контейнерами. За допомогою змонтованого на ньому піднімального крана порожні контейнери встановлюють на площадку, а заповнені  навантажують  на сміттєвоз і закріплюють на платформі. Після цього машина направляється до місця розвантаження, де відходи вивантажують за допомогою того ж піднімального крана шляхом перекидання контейнерів без зняття їх з платформи сміттєвоза. Спорожнені контейнери промивають, а несправні заміняють, після чого сміттєвоз направляється в наступний рейс. При такій системі вивозу контейнери не закріплені за окремими домоволодіннями, а є власністю організації, що експлуатує сміттєвози.

Майданчики біля домоволодінь, на яких розміщені контейнери для нагромадження побутових відходів, повинні відповідати санітарно-технічним вимогам щодо їх будови і вмісту.

У населених пунктах з підвищеними санітарними вимогами, наприклад, у південних курортних містах, де цілодобове перебування контейнерів поблизу житлових будинків і санаторіїв небажане, їх встановлюють на підготовлені площадки поблизу будинків увечері (приблизно з 18 години) і відвозять ранком (з 7 до 9 години).

Такий порядок економічно менш доцільний і організація роботи сміттєвозів у цьому випадку складніша, тому застосовувати його можна тільки як виняток.

Мийку контейнерів виконують на мийних пунктах, розташовуваних на трасах руху сміттєвозів, або (що буває значно частіше) на майданчиках, обладнаних для цих цілей біля місць розвантаження сміттєвозів. Безпосередньо на території смітника влаштовують майданчик з твердим покриттям, воду подають з водопроводу, місцевої артезіанської свердловини або підвозять поливально-мийними машинами. В останньому випадку мийку роблять водою під тиском, створюваним насосом поливально-мийної машини.

Особливість експлуатації контейнерів полягає в тому, що вони розосереджені по території міста, не закріплені за окремими домоволодіннями й у межах визначеної ділянки постійно змінюють місце свого перебування. Щоб у цих умовах реалізувати переваги контейнерної системи, забезпечити ефективне використання і добрий стан контейнерів, необхідно поряд з організацією їхнього періодичного ремонту і фарбування створити чітку систему контролю за їх станом на лінії. Для цього за водієм закріплюють контейнери,  розставлені  по маршруту, і деяке число резервних, призначених для заміни несправних або тих, що потребують свіжого фарбування.

Контейнерам присвоюють номер маршруту і порядковий інвентарний номер (наскрізна нумерація у вигляді дробу для всіх контейнерів, які має господарство). Номер наносять фарбою на лицьовій стінці контейнера: чисельник означає номер маршруту, знаменник — номер контейнера. Така нумерація дозволяє враховувати технічний стан кожного контейнера й обмежує зону його переміщення тільки даним маршрутом, оскільки кожен маршрут постійно обслуговується тим самим контейнерним сміттєвозом і водієм. Водій оглядає всі контейнери і знайшовши контейнер з механічними пошкодженнями чи зіпсованим фарбуванням, замінює  його резервним, а знятий відправляє у  ремонт або на  фарбування у час проміж змінами.

Нумерація контейнерів полегшує не тільки їхню експлуатацію, але і контроль за своєчасністю вивозу. Контролюючий обходить ділянку і записує номери контейнерів за кожною адресою їхньої установки. Через добу (при щоденному вивозі) чи через дві доби (при вивозі через день) він повторює обхід, і якщо відзначені раніше контейнери залишилися за тими ж  адресами, значить установлений режим був порушений. При всіх своїх перевагах спосіб збору і видалення побутових відходів за системою змінюваних контейнерів має серйозні недоліки. За цією системою відходи перевозять на сміттєвозі  в неущільненому вигляді, що призводить до використання лише 50% вантажопідйомності автомобіля . Крім того, змінювані контейнери при  транспортуванні не забезпечують санітарних вимог.

В останні роки все більше поширюється система незмінюваних контейнерів, що не залежить від щільності відходів і ступеня заповнення контейнерів. Крім того, при цій системі немає необхідності транспортувати контейнери. Спеціальне обладнання сміттєвоза забезпечує механізоване перевантаження твердих побутових відходів з контейнерів  (місткістю 0,75, 0,65 м3) у кузов, ущільнення відходів, транспортування і механізоване їх вивантаження у містах знешкодження та переробки. Їх конструкція дозволяє механізувати процес розвантаження контейнерів, знизити масу спеціального обладнання, поліпшити умови і безпеку роботи водія, підвищити продуктивність машини.

Упровадження системи незмінюваних контейнерів дозволяє максимально використовувати вантажопідйомність базового шасі сміттєвоза і одержати більш високі техніко-економічні показники в порівнянні із системою змінюваних контейнерів.

Планова кількість контейнерів визначається  залежно від системи збору і видалення ТПВ . При "незмінюваній" системі число контейнерів визначається за формулою

Кн.с = (Qріч х t х Ki х К2) / (365 х V),

де Qріч – середнє за рік нагромадження ТПВ;

K1 — коефіцієнт нерівномірності нагромадження відходів;

K2 - коефіцієнт, що враховує ремонт контейнерів;

V - ємкість контейнера;

t – періодичність видалення, дн.

Наприклад, для міста  чисельністю населення 50 тис.чол., при значеннях: Qріч = 57500м3 ,  V= 0,75м3 ,  Ki = 1,3,  К2 =1,05, t = 1 (видалення ТПВ кожний день), число контейнерів буде

Кн.с. = (57500 х 1 х 1,3 х 1,05 ) / (365 х 0,75) = 286 од.

Організація планово-регулярного прибирання територій житлових будинків полягає у виконанні й постійній підтримці такого порядку, при якому з кожної території, незалежно від її відомчої приналежності, видалялися б побутові відходи регулярно без яких-небудь заявок і транспортом, спеціально призначеним для цих цілей. Своєчасне видалення сміття з великого  числа територій житлових будинків можливе тільки при чіткому плануванні цієї роботи, якщо в її основі будуть закладені маршрутні графіки руху сміттєвозів, а вивіз сміття виконуватися незалежно від наявності заявки  житлового будинку.

Побутові відходи вивозять тільки спеціальним транспортом. Випадковий транспорт не повинен застосовуватися для цих цілей, тому що використання транспорту, що перевозить сміття, неприпустимо для перевезення інших вантажів із санітарної точки зору. Вивіз промислових відходів з територій заводів, фабрик і майстерень, а також будівельного сміття від будівництва і ремонту будинків, якщо ремонт здійснюється ремонтно-будівельними організаціями, не має відношення до планово-регулярного прибирання і проводиться в міру необхідності силами і засобами цих організацій.

Перед введенням планово-регулярного прибирання домоволодінь повинні бути визначені й затверджені такі вихідні дані: періодичність вивозу побутових відходів, норми нагромадження побутових відходів, режим роботи транспорту для вивезення сміття, тарифи на вивіз побутових відходів, послідовність введення планово-регулярного прибирання, а також повинні бути укладені договори з спеціалізованими організаціями на вивезення побутових відходів і складені маршрутні графіки роботи сміттєвозів.

Планово-регулярне прибирання домоволодінь вводиться рішенням міської (районної, селищної) Ради народних депутатів. У рішенні вказуються основні заходи щодо підготовки до введення системи планово-регулярного прибирання, послідовність і терміни її введення по районах міста і покладається відповідальність на визначені організації за збір побутових відходів, утримання сміттєзбиральників на території домоволодінь, за своєчасне вивезення, знешкодження відходів, а також якість проведення цих робіт. Вказуються також організації, на які покладається контроль за дотриманням установленого порядку прибирання домоволодінь.

Перед введенням планово-регулярного прибирання на територіях домоволодінь проводять необхідні підготовчі роботи. Насамперед, повинні бути визначені постійні майданчики для установки сміттєзбиральних контейнерів, що мають відповідати таким вимогам: мати тверде водонепроникне покриття (асфальт, бетон), розташовуватися в малопомітних місцях, віддалених від вікон житлових будинків, бути зручними для під'їзду сміттєвоза.

Маршрутні графіки. Група територій житлових будинків (домоволодіння), в яких забезпечується повне завантаження кузова сміттєвоза, утворить маршрут завантаження. Для складання маршрутних графіків вивозу побутового сміття кузовними сміттєвозами домоволодіння, що обслуговуються, компонують у групи із загальним нагромадженням сміття за період між двома заїздами сміттєвоза, рівними місткості його кузова. Якщо в цих домоволодіннях крім житлових приміщень є і нежитлові (магазини  і т. ін.), то для визначення чисельності населення, що обслуговується за один рейс сміттєвозом, слід відняти кількість сміття, що утвориться за добу в нежитлових приміщеннях.

Визначивши хронометражем тривалість завантаження сміттєвоза на кожному маршруті і час, необхідний для вивозу сміття на смітник і повернення зі смітника, складають маршрутний графік роботи сміттєвоза на робочий день. При складанні графіків треба враховувати також витрати часу на підготовчо-заключні операції і на нульові пробіги (від гаража до ділянки роботи й у гараж після закінчення роботи). Якщо неможливо встановити норми витрат часу на навантаження, пробіг і розвантаження на кожному маршруті шляхом хронометражу, то при введенні планово-регулярного  прибирання і введенні в експлуатацію нових сміттєвозів графіки складають за нормативами. У процесі роботи кожен графік 1—2 рази на рік перевіряють і коректують. Цю роботу необхідно проводити й у тому випадку, якщо первинні графіки були складені на підставі даних хронометражу, тому що нагромадження сміття може значно змінюватися.

При встановленні режиму роботи транспорту слід виходити з того, що машини повинні експлуатуватися щодня (включаючи суботу і неділю), працюючи не менше 1,5 зміни. У цих умовах можна найкраще використовувати спеціальний транспорт і відповідно знизити собівартість санітарного прибирання домоволодінь. При роботі в півтори зміни за кожною машиною закріплюють двох водіїв, які працюють через день (включаючи суботу і неділю). Сумарне число робочих годин на місяць для кожного водія повинне бути таким же, яке встановлено при однозмінному режимі.

Для забезпечення чіткого і безперебійного прибирання домоволодінь при введенні півторазмінного режиму проводять ряд підготовчих заходів. Особливу увагу приділяють підбору екіпажа, з огляду на те що на кожній машині будуть по черзі працювати два водії. Оскільки роботи з вивозу сміття виконують не тільки вдень, тривалість роботи смітників повинна бути збільшена і забезпечено освітлення місць навантаження і розвантаження. Робота ремонтних майстерень спеціальних автогосподарств також повинна бути перебудована, щодо умов експлуатації машин при півторазмінному режимі.

Оперативне керівництво роботами по видаленню побутових відходів з територій домоволодінь і повсякденний контроль за своєчасністю і якістю виконуваних робіт здійснюють майстри санітарного прибирання домоволодінь. За кожним майстром закріплюють ділянку міської території з населенням 40—70 тис. чол. (залежно від щільності забудови і поверховості будинків) і необхідну кількість сміттєвозів, асенізаційних та інших машин. Як правило, склад водіїв, закріплених за ділянкою, повинен бути постійним, що сприяє кращому вивченню особливостей маршруту кожним водієм і найбільш ефективній організації робіт на маршруті. Наявність постійних бригад водіїв дозволяє організувати змагання між колективами і проводити інші заходи, спрямовані на підвищення ефективності використання сміттєвозів і якості робіт.

Полігони і звалища. Для розміщення полігонів використовують відпрацьовані кар'єри глини, піску, каменю, закриті шахти, на відстані від границь житлової забудови не менше ніж на 500 м,  аеродромів - не менше 10 км,  автошляху - не менше 500м. Вони не повинні забруднювати зони масового відпочинку, водоймища, підземні води. Ґрунтові води повинні знаходитися на глибині не менше 2 м від основи полігона, ділянки з виходом ключів виключаються. Висота (глибина) складування повинна бути не менше 20м для полігонів, які навантажуються високо  і не повинна перевищувати 10м для інших при терміні експлуатації полігонів 15-20 років.

Інженерна облаштованість полігону припускає збір фільтрату в резервуар з наступним вивезенням його спеціалізованими машинами на очисні споруди міста. Стоки поверхневих вод, із прилягаючої до полігону території збирають і транспортують по обвідних каналах, які прокладають уздовж границь майданчика полігону. Зібрані поверхневі води скидаються у тимчасовий канал, звідки вони надходять до водоймища.

Контроль за забрудненням ґрунтових вод здійснюють за допомогою взяття проб з контрольних колодязів, шпар  або шурфів, які закладено по периметру полігона. Майстер полігона, не менше одного разу на декаду, виконує огляд санітарно-житлової зони і організує її очищення. Регулярно очищають канави від  забруднення, які в змозі потрапити в поверхневі води.

Вимагають контролю й  інші шкідливі фактори:

§  пил (у літній період) і вихлопні гази сміттєвозів, що доставляють відходи на полігон (більшість сміттєвозів мають об'єм кузова 7,5 м3 , тому потрібна велика кількість поїздок на полігон, отже негативний вплив на навколишнє середовище вихлопних газів може бути значним);

§  шум від роботи сміттєвозів, які доставляють відходи на полігон;

§  безперешкодне виділення газу в атмосферу;

§  неприємний запах;

§  сміття, що розлітається по території під час вітру;

§  гризуни і комахи, померлі тварини.

На полігонах і звалищах відбувається тривалий процес розкладання відходів в аеробних (через присутність кисню) і анаеробних (без кисню) умовах. У верхньому шарі на глибині до 3 м він закінчується після 15-20 років. У більш глибоких шарах відходів процес розкладання протікає повільніше і триває понад 50-100 років. Складовані відходи протягом перших 5 років осідають на 30-50 %. Відходи складують на фундамент, через який не проникає вода,  висотою робочого шару 2м. Складовані відходи розрівнюють шарами до 0,5 м і ущільнюють 2 - 4 перегонами  бульдозера або катка. При  шарі  висотою 2 м його  покривають ізолюючим шаром, використовуючи супіщані й суглинисті ґрунти, будівельне сміття, шлак, нетоксичні промислові відходи. З метою зменшення площі ділянки для складування відходів використовують  пресування або брикетування відходів. Пресовані відходи не вимагають створення водонепроникності фундаменту з проміжного ізолюючого шару ґрунту. Пресуванням  відходів досягається їх зменшення більше ніж у 20 разів, що значно збільшує місткість звалища.

Польове компостування доцільно використовувати у містах чисельністю населення від 50000 до 500000 тис. чоловік. Переробка відходів відбувається на спеціальних відкритих ділянках у штабелях довжиною 10-25 м, що мають трапецієподібну форму з підвалиною 20-30 м і висотою 1,5-2 м. Штабелі розташовують на  поверхні або в траншеях глибиною 0,5 м.  Щоб затримати утворюваний  фільтрат, у підвалини штабеля укладають вологоємкі матеріали (торф, солома). Відходи укладають без ущільнення, а для ізоляції штабель зверху і з боків ущільнюють шаром землі ,  торфу або  зрілого компосту. Тривалість знешкодження ТПВ на майданчиках компостування складає 6-10 місяців. Вихід компосту сягає 50-60 % маси відходів. Зрілий компост перед відправкою споживачам очищують від великих баластових   фракцій і ущільнюють з метою зменшення  об’єму.

Контейнери треба регулярно мити. На мийку одного контейнера витрачається  близько 60 літрів води. Стоки від мийки контейнерів, після попереднього освітлення  забруднення, подають на поверхню покриття проміжної ізоляції робочих карт полігона для їхнього випаровування.

На виїзді з полігона влаштовують контрольно-дезинфікуючу зону для дезінфекції коліс сміттєвозів 3% розчином лізолу.

На полігонах забороняється: спалювання ТПВ і збір утилю,  використання  для   дезинфекції      контейнерів активних до хлору речовин і їхніх розчинів.

Техніко-економічні показники роботи полігона: середнє розвантаження ТПВ на ділянці складування, питома металоємність машин і обладнання на 1 тону прийнятих ТПВ, питомі експлуатаційні витрати, енерговитрати, капітальні вкладення та ін.

Найважливішим показником виробничої програми є об'єм нагромадження відходів.  Його розраховують відповідно до норми нагромадження.

Норма нагромадження - це кількість відходів, що припадає на розрахункову одиницю (людина — для житлового фонду, 1 місце в готелі та ін.) в одиницю часу (доба, місяць, рік). Норми нагромадження відходів  визначають в одиницях ваги, маси або об’єму (кг, т, л, м3 ).

Величина норми нагромадження залежить від складу ТПВ,   ступеня благоустрою житлового фонду, поверховості будинків, характеру забудови населеного пункту, виду палива при місцевому опаленні, кількості будинків приватного сектора, рівня розвитку громадського харчування, культури торгівлі, міської культури, способу життя міського населення, якості життя і соціального стану жителів, рівня їх добробуту,    кліматичних  та інших місцевих  факторів.

Для великих міст норми нагромадження дещо вищі, ніж для середніх і малих. Це пояснюється не тільки більшою чисельністю жителів, але і більш розвинутою системою торгового, комунально-побутового обслуговування, благоустрою території та ін.

Основними показниками при визначенні норм нагромадження твердих побутових відходів є: маса, об’єм, середня щільність і коефіцієнт добової нерівномірності. Для житлових будинків і об'єктів громадського призначення (як вбудованих у них, так і окремо збудованих), які складають основну питому вагу в загальному балансі відходів,  що вивозяться спеціальними автогосподарствами, встановлюють норми нагромадження відходів: по житлових будинках — на 1 чол., по об'єктах культурно-побутового призначення (готелі, кінотеатри і т.д.) — на 1 місце, по магазинах і складах — на I м2 торгової площі.

Зростання забезпеченості папером і пакувальними матеріалами (наявність фабричного і торгового упакування товарів) призводить до збільшення вмісту пакувальних матеріалів у відходах, значного підвищенню їхнього обсягу і зниження середньої щільності при незначному збільшенні загальної маси. Кліматичні й місцеві умови також впливають на норми нагромадження відходів у зв'язку з різною тривалістю опалювального періоду ( 150  - 180 днів ), періоду підмітання дворів і тротуарів мікрорайонів, а також рівня споживання населенням овочів і фруктів, продуктів харчування, води розлитої у пластикові пляшки та різних напоїв у одноразовому упакуванні і т.ін. Залежно від місцевих умов площа територій дворів і тротуарів, що прибирається, приймається

2 - 5 м2/чол., а площа зелених насаджень - близько 4-12 м 2 / чол.

Норми нагромадження твердих побутових відходів визначають окремо для будинків з різним рівнем благоустрою. Для проведення натурних вимірів виділяють житлові будинки без орендарів двох типів; упоряджені будинки, в яких використовується газ або електроенергія для приготування їжі і побутових потреб, є водопровід, каналізація і центральне опалення; невпорядковані будинки з пічним опаленням, що не мають водопроводу і каналізації. Перед проведенням вимірів на об'єкти складають санітарні паспорти. При роздільному зборі окремих складових відходів вказують їхню кількість.

Для визначення фактичного нагромадження побутових відходів виділяють ділянки з наступним числом проживаючого населення:

•   у містах з населенням до 300 тис. чол. ділянки вибирають з охопленням 2% населення від загального числа жителів по кожному типу благоустрою;

•   у містах з населенням 300—500 тис. чол. — 1 %;

•   у містах з населенням 500 тис. чол. і більше —0,5%.

По культурно-побутових об'єктах вибираються найбільш характерні для даного міста об'єкти в кількості не менше двох. Змішування відходів від об'єктів різного призначення (при їхньому зборі і вимірах кількості) не допускається.

Виміри проводять протягом 7 днів (без перерви) незалежно від періодичності вивозу відходів. Норми нагромадження визначають за сезонами року. Оптимальні терміни визначення норм нагромадження: взимку — грудень, січень; навесні — квітень; влітку — червень, липень; осінь-вересень, жовтень. Результати вимірів по кожному об'єкту заносять у спеціальну форму. Після обробки первинних документів по вимірах відходів отримані дані (маса, об'єм) для кожної однорідної групи об'єктів підсумовують за тиждень і заносять у зведену місячну (сезонну) відомість нагромадження. За цими документами розраховують орієнтовні питомі норми нагромадження твердих побутових відходів.

Наприклад, норми нагромадження ТПВ для міста з населенням 50 тис. чоловік які віднесено за класифікацією до 1 групи, наведені в таблиці.

Таблиця 20.1  - Норми  нагромадження ТПВ від житлових будинків

Середньодобовий і середньорічний об'єм ТПВ (кг, л, т, м3 ) від об'єктів громадського призначення, торгових і культурно-побутових установ визначаємо шляхом множення норм нагромадження на відповідне число джерел утворення ТПВ для кожного об'єкта.

Розрахунок необхідного числа сміттєвозів

Потрібну кількість сміттєвозних машин на добу розраховують виходячи з добової  продуктивності сміттєвоза  і числа рейсів за добу.

Число рейсів знаходять за  формулою