Санітарна очистка
Санітарна очистка житлового фонду 410 міст і 735 селищ міського типу України здійснюється за системою планово-регулярної організації робіт по збору, транспортуванню та знешкодженню сміття з незамінюваних сміттєнакопичувачів.
Планово-регулярною очисткою охоплено 99,8% житлового фонду міських Рад, 78,8% відомчого житла і 69,3% приватних домоволодінь.
Понад 23 тисячі робітників та інженерно-технічних працівників забезпечують своєчасне видалення побутових відходів у місця їх знешкодження, використовуючи для цього майже 14,5 тис. санітарно-прибиральних машин.
Енергоозброєність робітників санітарної очистки складає 125 кВт на одну людину, а рівень механізації трудомістких процесів - понад 74%. На санітарну очистку житлового фонду щорічно витрачається 8,5 - 9 % коштів від доходів з його експлуатації.
У житловому фонді щорічно збирається майже 40 млн. куб.м або 11 млн. т побутового сміття, яке знешкоджується на 656 міських звалищах та полігонах площею 2,6 тис. гектарів. Частина відходів (14% від загальної кількості) утилізується на заводах термічної переробки в Дніпропетровську, Києві, Харкові та Севастополі.
Проектування об’єктів знешкодження побутового сміття та організація очистки міст з населенням понад 500 тис. мешканців та курортних регіонів регламентовані схемами санітарної очистки, що розраховані на строк до 80 років і являють собою складову частину загального плану перспективного розвитку міст і селищ міського типу. Передбачається найближчим часом розробка аналогічних схем для міст з населенням понад 100 тис. мешканців.
За останні роки міські звалища і полігони твердих побутових відходів виводяться за міста на відстань понад 25 км. Для цього галузевою наукою розроблена система транспортування відходів за двохетапною схемою з використанням модульних сміттєперевантажувальних станцій та сміттєвозів підвищеної місткості, а промисловістю галузі освоєно їх виготовлення. Така технологія застосовується в 10 крупних промислових містах і обласних центрах. Крім того, промисловість освоїла випуск комплексів великовантажних контейнерів МСК та КУБО, кожен з яких зможе замінити 5 - 7 збиральних сміттєвозів КО - 413. Застосування тільки 45 комплексів КУБО дозволило знизити споживання бензину на 150 т щорічно.
Дослідження останніх років показують, що кількість побутового сміття в об’ємному вираженні збільшується і вже в 2000 р. його накопичення на одну людину становило 1,9 куб.м. на рік.
З урахуванням цього фактора регіональна концепція знешкодження відходів базується на подальшому розвитку промислових методів утилізації твердих побутових відходів.
У цілому в країнах СНД знешкоджується методом спалювання 2% і методом компостування 1,3% твердих побутових відходів.
В Україні промисловим методом утилізується майже 14% міського побутового сміття.
Переважна більшість заводів з термічної переробки побутових відходів у країнах СНД побудовані з використанням сміттєспалювальних котлоагрегатів чехословацького виробництва у містах (Сочі, Мурманськ, Ростов-на-Дону, П’ятигорськ, Київ, Харків, Дніпропетровськ, Севастополь та ін.)
Зміни, що сталися за останні роки у взаєминах країн соціалістичної співдружності, змушують переглянути підходи до вирішення проблеми промислової переробки відходів. З найбільш вірогідних концепцій на сьогодні можна розглядати дві:
- будівництво сміттєспалювальних заводів на базі імпортного обладнання;
- будівництво сміттєспалювальних заводів на базі вітчизняного обладнання з мінімумом закупівель обладнання за кордоном.
Понад 30 закордонних фірм освоїли і випускають обладнання для сміттєспалювальних заводів. Висока вартість цього обладнання - від 80 до 100 млн. американських доларів не дозволяє у найближчій перспективі розвинути мережу заводів промислової утилізації сміття. У зв’язку з цим можливе локальне будівництво заводів, переважно для столиць країн СНД.
Тому найбільш імовірним вирішенням даної проблеми може стати концепція, що базується на розвитку промислової переробки сміття з використанням вітчизняного обладнання, що виготовлюється країнами СНД за кооперацією.