Санітарне очищення міст
Усунення і знезараження відходів життєдіяльності, що виникають при проживанні великого числа людей на обмеженій території, поліпшення санітарного стану навколишнього середовища є складним санітарним, технічним і екологічним завданням підприємств санітарного очищення міста.
Відходи – цебудь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються в процесі людської діяльності і не мають подальшого використання на місці утворення або виявлення і від яких їхній власник має намір чи повинен позбутися шляхом утилізації або видалення.
Міжнародний стандарт передбачає класифікацію відходів на такі види: токсичні, безгосподарні, що мають ресурсну цінність, тверді побутові, негабаритні й рідкі побутові нечистоти.
Основними принципами державної політики у сфері поводження з відходами є пріоритетний захист навколишнього природного середовища і здоров'я людини від негативного впливу відходів, забезпечення ощадливого використання матеріально-сировинних і енергетичних ресурсів, науково обґрунтоване узгодження екологічних і соціальних інтересів суспільства, щодо утворення і використання відходів.
Правила надання послуг по збору й вивезенню твердих і рідких побутових відходів встановлені Держбудом України (наказ № 54 від 21.03.2000р. ) .
Основним інструментом планування діяльності в області управління відходами є екологічні програми міждержавного, державного і регіонального рівня (див. ст. 6 Закону "Про охорону навколишнього природного середовища" і ст. 18,19,20,21,23 Закону «Про відходи»). Всі ці програми передбачають можливість максимального вторинного використання відходів або їх передачу іншим споживачам.
Об'єкти для збереження і остаточного видалення відходів повинні мати спеціальний паспорт, в якому вказуються найменування і код відходів (відповідно до державного класифікатора відходів), кількість, якісний склад, джерело походження, а також технічні характеристики об'єкта.
Видалення і утилізація відходів повинні відповідати вимогам екологічної безпеки, існуючого земельного і природоохоронного законодавства, мати всі необхідні дозволи, здійснюватися в місцях і на об'єктах, які офіційно узгоджені з органами місцевої влади.
Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних водоносних горизонтах, у межах адміністративних границь населених пунктів, на території заповідників, на землях курортно-рекреаційного призначення, на території історично цінних об'єктів, у межах охоронних і санітарних зон водойм і водотоків. Поховання відходів у покинутих шахтах і кар'єрах дозволяється у виняткових випадках за умови дотримання всіх вимог законодавства, стандартів і нормативів.
Для кожного міста, з урахуванням місцевих особливостей, розробляють відповідні інструкції по дотриманню правил збору і видалення (перевезення) ТПВ, процедур виявлення і реєстрації відходів невідомого походження, реєстрації джерел утворення відходів, місць їхнього поховання .
Практика санітарного очищення міст полягає у захисті ґрунту, повітря і води від забруднень покидьками, запобігання розмноженню мух і гризунів, створення нормальних санітарних умов для життєдіяльності людини, забезпечення безпеки і зручності пішохідного і транспортного руху шляхом прибирання і поливу тротуарів, проїздів, видалення снігу, боротьби з ожеледдю.
Основні види робіт:
· очищення всіх будинків від твердих відходів і неканалізованих будинків від рідких покидьків;
· знешкодження усіх видів покидьків, ТПВ з їхнім максимальним використанням (утилізацією);
· вуличне очищення, полив площ та тротуарів, літнє і зимове прибирання.
Для очищення міст від твердих покидьків застосовується в основному вивізна система, при якій сміття, що збирається в домоволодіннях, видаляється спеціальним автотранспортом по вивезенню сміття з наступним знешкодженням на міських звалищах. Місцева система зі знешкодженням і використанням покидьків на присадибних ділянках застосовується в районах індивідуальної забудови міст.
Крім знешкодження сміття на звалищах застосовується знешкодження твердих покидьків шляхом компостування у штабелях або біотермічних камерах з наступним використанням компосту в зеленому і сільському господарстві.
Для збереження покидьків на території домоволодінь з невеликим числом мешканців застосовують стандартні переносні металеві сміттєзбиральники ємністю 80—100 л. У більш великих домоволодіннях доцільно застосовувати контейнерну систему збору і вивозу сміття за принципом змінного посуду. Місткість контейнерів - 0,6—0,75
м3.
З домоволодінь, де сміття збирається в контейнери, воно вивозиться контейнерними сміттєвозами, обладнаними краном для механічного навантаження і спорожнення контейнерів. Застосування для вивезення сміття бортових машин не відповідає санітарним вимогам його перевезення, тому їх заміняють сміттєвозами. Рідкі покидьки з не - каналізованих будинків вивозять асенізаційними автоцистернами.
Серйозною проблемою є забезпечення механізмами робіт з вуличного прибирання. У практиці очищення міст застосовують різноманітні засоби механізації. Для літнього прибирання вулиць і тротуарів: підмітання, поливу, миття, використовуються машини різної продуктивності. Узимку вулиці прибирають за допомогою плугово-щіткових снігоочисників (підмітання і згрібання снігу), плугів-совків (зрушування снігу в люки), снігонавантажувачів, піскорозкидувачів (посипання проїжджої частини вулиць).
Особливо трудомісткою роботою, що вимагає великої кількості машин і механізмів, є вивезення снігу. Для скорочення витрат на вивезення снігу доцільно ширше застосовувати складування його на вільних територіях за допомогою роторних снігоочисників, перекидання снігу з набережних роторними снігоочисниками в річки, сплав снігу в зливову каналізацію, а також потанення його в стаціонарному обладнанні з використанням тепла відпрацьованих вод.
Очищення поселень виконують, як правило, спеціальні організації, що входять до системи житлово-комунального господарства місцевих Рад – спеціальними автопідприємствами по очищенню або безпосередньо комбінати комунальних підприємств. Останнім часом до цієї роботи залучають різні фірми недержавної форми власності.
Відносини між підприємствами, що здійснюють очищення, і житловими організаціями регулюються типовими договорами. Житлові організації оплачують витрати на вивезення і знешкодження сміття за рахунок кошторису експлуатаційних витрат, а вивезення і знешкодження відходів з приватних неканалізованих будинків оплачується їх власниками.
Заходи щодо вуличного прибирання фінансуються з місцевого бюджету на основі звітів про обсяги виконаних робіт і їхньої вартості.
Значну частину проїжджої території прибирають житлові й інші організації. Перед міським господарством стоїть завдання звільнити житлово-експлуатаційні організації від прибирання проїжджої частини вулиць, набережних та інших загальноміських територій.
Порядок
організації прибиральних робіт
залежить від рівня благоустрою, стану дорожніх покрить, а також від значущості вулиць і району міста. Санітарно-гігієнічні вимоги до якості очищення домоволодінь від покидьків і умови безпеки руху в різних районах міста (періодичність вивозу побутових відходів, методи їхнього знешкодження, терміни видалення снігу, припустима засміченість вулиць влітку) установлюються міськими комунальними органами разом із санітарно-епідеміологічними станціями і службою регулювання вуличного руху і затверджуються виконкомом місцевої Ради.
Видалення покидьків з домоволодінь повинно проводитися регулярно, тверді покидьки треба видаляти не менше ніж через 2—3 дні незалежно від заявок домоуправлінь. Сміттєзбиральники повинні наглядати за ємкістю нагромадження покидьків за період між вивозами. Очищати необхідно всі домоволодіння тому, що кожне домоволодіння, яке випадає з цієї системи, порушує ефект, який досягається регулярним очищенням інших домоволодінь. Рідкі забруднення необхідно вивозити за графіком, відповідно до ємкості вигребів з термінами 10— 30 днів. Така організація очищення є планово-регулярною (комунальною).
Прийом і навантаження сміття виконують на спеціальних майданчиках, обладнаних контейнерами. Найбільш простим і дешевим засобом вважається вивезення відходів на смітники або звалища. Вибір місця для полігону відходів – відповідальна і складна справа. Це повинно відповідати технічним, економічним і екологічним вимогам, задовольняти громадськість і органи місцевої влади.
Для полігонів
використовують земельні ділянки, не придатні для сільськогосподарського і промислового виробництва, розміщені із-за підвітряного боку щодо населеної і забудованої зони населених пунктів і промислових підприємств, розташовані за рельєфом нижче міської території і водоймищ 1 і 2 категорії. Стік ґрунтових вод повинен бути спрямований у протилежну сторону від міста, зон відпочинку населення і водозабору.
На підставі розрахунку санітарно-епідемічних, економічних і містобудівних показників вибирають оптимальне число споруд по знешкодженню і утилізації ТПВ, визначають тип споруди і метод знешкодження, виходячи з умов максимальної утилізації компонентів ТПВ, спільного знешкодження з осадами стічних вод з метою переробки в добрива, здобуття біогазу і виробництва теплової або електричної енергії і т. ін.
Місткість полігону розраховують при обґрунтуванні необхідної площі ділянки складування ТПВ. З урахуванням продуктивності машин застосовують таку класифікацію споруд при річному обсязі прийнятих ТПВ , тис. м3 на рік: 30,60,120,180, 240, 360, 800, 1000, 1500, 2000 і 3000.
На полігоні виконують прийом, складування і ізоляцію ТПВ, контроль фільтраційного стоку з метою запобігання забрудненню фільтратом підземних і поверхневих вод.
Для знешкодження відходів найчастіше застосовують способи ліквідаційно - механічний, ліквідаційно - термічний засіб (спалювання), або утилізаційно - біологічний, котрий передбачає компостування відходів.
Залежно від технологічної схеми і обладнання розрізняють:
- польове компостування на відкритих ділянках без попередньої підготовки;
- польове компостування, але з попередньою підготовкою;
- переробку в спеціальних установках без попередньої підготовки (біотермічні камери, безкамерне устаткування, парники і теплиці);
- промислове біотермічне знешкодження і переробку відходів;
Технологічні операції при експлуатації полігонів такі: розробка ґрунту для ізоляції, транспортування ТПВ до карти складування, доставка матеріалу для ізоляції, завантаження і спорожнення сміттєвозів, укладання ТПВ шарами, пошарове ущільнення, укладання проміжного залишкового або ізолюючого шару, засипання рослинним ґрунтом, озеленення, будівництво огороджень, мийка контейнерів, зволоження ТПВ.
Таким чином, вибір методу знешкодження і утилізації ТПВ необхідно здійснювати з урахуванням особливостей міста, охорони навколишнього середовища і здоров'я населення, раціонального використання земельних ресурсів, кліматичних, географічних умов, економічної доцільності на основі порівняння техніко-економічних показників альтернативних варіантів.