Енциклопедія економіки

В умовах переходу до ринку підприємствам, організаціям надане право самостійно розробляти і застосовувати преміальні положення. Однак при розробці таких положень  підприємствам і організаціям треба дотримуватися таких вимог:

•показники преміювання повинні відповідати завданням виробництва на підприємстві;

•число показників і умов преміювання має бути не більше двох-трьох;

•між показниками й умовами преміювання не повинно бути суперечностей;

•показник преміювання встановлювати диференційовано: за фактично досягнутим середнім рівнем його виконання на даному виробництві, вище досягнутого середнього рівня і т.д.;

•визначати нормативи преміювання (розмір премії);

•проводити оцінку напруженості показника преміювання;

•до  працівників, які преміюються, включати лише тих з них, що мають безпосередній вплив на показники преміювання;

• установлювати періодичність преміювання  залежно від особливостей підприємства, організації;

• забезпечувати гарантування премії відповідним джерелом її виплати.

Особливу увагу необхідно звернути на розрахунок нормативу преміювання окремо за: виконання плану, перевиконання плану, зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції та ін.

Головним напрямком у стимулюванні керівників, фахівців і службовців повинно стати преміювання за фактичне поліпшення результатів роботи. В умовах ринкових відносин на підприємстві зростає значення показника прибутку як джерела коштів для розширення і технічного удосконалювання виробництва, а також збільшення доходів учасників цього виробництва. Стимулювання зростання прибутку стає обов'язковим напрямком в організації преміювання керівників, фахівців і службовців підрозділів підприємства.

Основними показниками преміювання підрозділів апарата управління виступають виконання (перевиконання) плану по прибутку і зростання (приріст) прибутку до відповідного періоду попереднього року.