Енциклопедія економіки

Собівартість продукції (робіт, послуг) - це вартіcне вираження витрат підприємства (організації), пов’язаних з використанням у технологічному процесі виконання робіт і надання послуг природних ресурсів, сировинних матеріалів, палива, енергії, основних виробничих фондів, інструменту, інвентаря, трудових і фінансових  ресурсів, а також інших витрат на їх виробництво і збут, включаючи встановлені державою як обов’язкові відрахування, податки і платежі.

Величина собівартості продукції залежить від технічної оснащеності підприємства, ступеня використання його виробничої потужності, досягнутого рівня організації виробництва, продуктивності, праці, норм витрат матеріалів, палива, електроенергії та ін.

Витратами на виробництво (обіг), що включаються у собівартість продукції (робіт, послуг) є:

• витрати, безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції (робіт, послуг);

• витрати,    пов’язані  з  використанням  природної  сировини;

• витрати некапітального  характеру, пов’язані з  удосконаленням технологій  та  організації  виробництва,  підвищенням  рівня  якості   продукції, її  надійності  та  довговічності;

• витрати  на  винахідництво  та  раціоналізацію;

• витрати на обслуговування виробничого процесу, забезпечення виробництва сировиною, матеріалами, паливом, енергією, інструментом, обладнанням і т. ін.; утримання основних виробничих фондів у робочому стані; забезпечення виконання санітарно-гігієнічних вимог;

• витрати на забезпечення нормальних умов праці та техніки безпеки;

• витрати,  пов’язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення;

• витрати, пов’язані з  управлінням виробництвом: утримання працівників апарату  управління  підприємства  та його структурних підрозділів, витрати на відрядження, оплату консультаційних, інформаційних та аудиторських послуг та ін.;

• витрати,  пов’язані з підготовкою і перепідготовкою кадрів;

• відрахування на державне соціальне страхування та пенсійне забезпечення, у державний фонд сприяння зайнятості населення, на обов’язкове медичне страхування, фонд Чорнобиля;

• платежі  з   обов’язкового  страхування  майна  підприємств;

• платежі з короткострокових кредитів  банків в межах встановленої ставки;

• оплата послуг банків за виконання, згідно з укладеними договорами, операцій з платіжними документами;

• знос основних виробничих фондів та нематеріальних активів,  інші види витрат згідно з встановленим порядком.

Для визначення повної собівартості продукції (робіт, послуг) комунальні підприємства складають кошторис (за елементами витрат) або калькуляцію (за статтями витрат). Перелік відповідно елементів або статей називають складом витрат, а співвідношення питомої ваги окремих витрат, що складають собівартість, -  структурою собівартості. Вивчення структури важливе для планування і аналізу собівартості, бо воно дає змогу виявити порівняльну    значущість окремих витрат.

Структура собівартості комунальних послуг (продукції) значно відрізняється від структури витрат на виробництво продукції в промисловості.

Хоч у різних галузях комунального господарства структура собівартості не однакова,  в цілому для комунальних підприємств на відміну від промисловості характерні такі особливості:

• велика питома вага витрат на оплату праці;

• порівняно велика питома вага амортизаційних відрахувань на повне відтворення;

• своєрідний склад матеріальних витрат.

Основні комунальні підприємства надають послуги. У складі експлуатаційних витрат підприємств цих галузей немає витрат на сировину та основні матеріали, тоді як у собівартості продукції промислових підприємств вони мають велику питому вагу. Разом з тим витрати на різні допоміжні матеріали експлуатаційно-ремонтного характеру, паливо та електроенергію значно більші, ніж у промисловості.

Аналіз структури експлуатаційних витрат дає можливість виявити значущість окремих елементів у формуванні собівартості й визначити основні шляхи скорочення собівартості в комунальному господарстві.

Класифікація витрат на виробництво та реалізацію продукції (робіт, послуг)

Для планування, обліку й аналізу собівартості  робіт  (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства необхідна правильна класифікація витрат.

Витрати на виробництво різноманітні і класифікуються за певними ознаками. Інструкція з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства   передбачає  таку    класифікацію  витрат:

До основного виробництва належать структурні підрозділи, що беруть безпосередню участь у виконанні робіт, послуг.

Допоміжне виробництво призначене для обслуговування структурних підрозділів основного виробництва і виконання робіт з ремонту основних фондів, забезпечення інструментом, запасними частинами для ремонту устаткування та обладнання, різними видами енергії, послугами тощо.

До невиробничого господарства належать: культурно-побутові заклади, підсобне сільське господарство та інші структурні підрозділи, які не беруть участі у виробництві основної продукції.

Усі витрати на виробництво включаються до собівартості окремих видів робіт (послуг),

За видами витрати класифікуються:

за економічними елементами;

за статтями калькуляції.

За елементами групуються всі витрати одного типу незалежно від того, де вони формуються. Наприклад, у заробітну плату включаються виплати всім категоріям працівників (робітникам, інженерно-технічному персоналу, службовцям, обслуговуючому персоналу тощо) всіх підрозділів (виробничих, адміністративних,  допоміжних)  підприємства  (організації).

Статті витрат передбачають групування у кожній статті усіх видів витрат, що відносяться до даного підрозділу підприємства (організації) або виду робіт. Наприклад, стаття "Поточний ремонт" включає заробітну плату робітників, вартість матеріалів і запасних частин, витрати на комунальні послуги, транспортні витрати тощо.

За способами перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на  прямі  й  непрямі.

До прямих витрат належать витрати, зв'язані з виробництвом окремих видів робіт, послуг (сировина, основні матеріали тощо), які можуть бути безпосередньо включені до їх собівартості.

До непрямих витрат належать витрати, зв'язані з виробництвом кількох видів робіт (послуг), – витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничі, загальногосподарські витрати, що включаються до собівартості методами розподілу. Непрямі витрати утворюють комплексні статті калькуляції (тобто складаються з витрат, що включають кілька елементів),  які  відрізняються  за  їх  функцією  у  виробничому  процесі.

За ступенем впливу обсягу виконання робіт (надання послуг) на рівень витрат останні поділяються на змінні й умовно-постійні.

До змінних витрат належать витрати, абсолютна величина яких зростає зі збільшенням обсягу робіт (послуг) і зменшується при його зниженні (витрати на сировину та матеріали, технологічне паливо та енергію, на оплату праці працівників, зайнятих безпосередньо на виробництві робіт (послуг) з відрахуваннями на соціальні заходи, а також інші витрати).

Умовно-постійні - це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) випуску продукції, виконанням  робіт, наданням послуг істотно не змінюється (витрати, зв'язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю структурних підрозділів основної діяльності, включаючи оплату праці відповідних категорій працівників, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва).

Витрати на виробництво робіт (послуг) поділяються за календарними періодами  на   поточні  й  одноразові.

Поточні - це   витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією робіт (послуг) даного періоду.

Одноразові – витрати, що виникають неперіодично, в міру необхідності їх у виробництві.

Витрати на виробництво за участю у виробничому процесі поділяються на виробничі й позавиробничі.

Виробничі - це витрати, пов'язані з виконанням робіт (послуг).

Позавиробничі - це витрати, пов'язані з реалізацією робіт (послуг).

По відношенню до технологічного процесу витрати поділяються на основні й накладні.

До основних витрат відносяться ті, що пов'язані з технологічним процесом виробництва.

До накладних витрат відносяться ті, що пов'язані з організацією, обслуговуванням і управлінням виробництвом.

Групування витрат за економічними елементами

Витрати, що включаються до собівартості робіт (послуг), групуються за такими елементами:

матеріальні витрати;

витрати на оплату праці;

відрахування на соціальні заходи;

амортизація основних фондів та нематеріальних активів;

інші витрати.

Це групування є єдиним для всіх підприємств (організацій) житлово-комунального господарства.

До елемента "Матеріальні  витрати" належать  витрати  на:

1) сировину й матеріали, що придбані у сторонніх підприємств і організацій і входять до складу робіт (послуг), які виконуються, утворюючи їх основу, або є необхідними компонентами для виконання цих робіт (послуг);

2) покупні матеріали, що використовуються у процесі виробництва продукції (робіт, послуг) для забезпечення нормального технологічного процесу та інших виробничих  і  господарських  потреб ,  а також запасні частини для ремонту устаткування, знос інструментів, пристроїв, інвентаря, приладдя,  знос спецодягу, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту, мило та інші миючі засоби, знешкоджуючі засоби, молоко і лікувально-профілактичне харчування;

3) роботи і послуги виробничого характеру, що  виконуються сторонніми підприємствами (організаціями) або структурними підрозділами підприємства (організації), які не належать до основного виду його діяльності;

4) придбане у сторонніх підприємств і організацій паливо;

5) придбана енергія усіх видів, що витрачається на технологічні, енергетичні, транспортні та інші виробничі потреби підприємства (організації).

6) витрати внаслідок нестачі матеріальних цінностей у межах норм природного зменшення.

Вартість матеріальних ресурсів визначають, виходячи з ціни їх придбання, включаючи вартість послуг товарних бірж, брокерські послуги, суму мита і митних зборів, витрат на транспортування, зберігання та доставку, що здійснюються сторонніми організаціями.

Витрати, пов'язані з доставкою (в тому числі вантажно-розвантажувальні роботи) матеріальних ресурсів транспортом і персоналом підприємства (організації), включаються до відповідних елементів витрат на виробництво (витрати на оплату праці, амортизація основних фондів, матеріальні витрати тощо).

3 витрат на матеріальні ресурси, що включаються до собівартості продукції, вираховується вартість зворотних відходів.

Зворотні відходи - це залишки сировини, матеріалів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, що утворилися у процесі виробництва робіт (послуг), втратили повністю або частково споживчі властивості початкового ресурсу (хімічні й фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або використовуються не за прямим призначенням, а також реалізуються на сторону .

До елемента "Витрати на оплату праці" належать:

1) витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, обчислені згідно з прийнятими підприємством системами оплати праці, включаючи будь-які види грошових і матеріальних надбавок і доплат, передбачених законодавством України;

2) виплати, передбачені законодавством про працю, за невідпрацьований на    виробництві  (неявочний)  час;

3)  витрати, пов'язані з підготовкою (навчанням) і перепідготовкою кадрів:

4) виплати громадянам за виконання робіт (послуг) згідно з договорами цивільно-правового характеру;

5) виплата звільненим працівникам вихідної допомоги і середнього заробітку;

6) вартість безкоштовно наданих працівникам комунальних послуг, продуктів харчування, витрати на оплату безкоштовно наданого працівникам підприємства житла (суми грошових компенсацій за ненадання безкоштовного житла, комунальних послуг тощо);

7) вартість безкоштовно наданих предметів (включаючи формений одяг, обмундирування), що залишаються в особистому постійному користуванні, або сума пільг  у  зв'язку  з  продажем  їх  за   зниженими  цінами.

Витрати на оплату праці поділяються на основну й додаткову заробітну плату.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До елемента "Відрахування на соціальні заходи" належать відрахування:

на державне (обов'язкове) соціальне страхування, включаючи відрахування на обов'язкове медичне страхування;

на державне (обов'язкове) пенсійне страхування (до пенсійного фонду), а також відрахування на додаткове пенсійне страхування;

на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві;

інші обов’язкові збори і відрахування на соціальні заходи,  визначені законодавством.

Ці відрахування здійснюються за встановленими законодавством нормами від загального розміру витрат на оплату праці згідно з чинним законодавством.

До складу елемента "Амортизація основних фондів та нематеріальних активів" належать суми амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно з порядком, нормами та умовами, встановленими відповідно до чинного законодавства та облікової політики підприємства.

Розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів і віднесення їх на собівартість робіт (послуг) здійснюються згідно з П(С)БО 7 “Основні засоби” та П(С)БО 8 “Нематеріальні активи”.

До складу елемента "Інші витрати" належать витрати, що включаються у собівартість наданих послуг (виконаних робіт) і нараховані в попередніх елементах витрат, а саме:

1) відшкодування  витрат за участь у виставках, ярмарках. На собівартість робіт (послуг) зазначені витрати відносяться в розмірі, що не перевищує двох відсотків від обсягів реалізації робіт (послуг) за звітний період і в цілому за рік;

2) витрати на перевезення працівників до місця роботи і назад у напрямках, що не обслуговуються пасажирським транспортом загального користування,  витрати на перевезення працівників-інвалідів I і II груп до місця роботи і назад незалежно від наявності маршрутів пасажирського транспорту загального користування;

3) витрати, пов'язані з набором робочої сили, передбачені законодавством;

4) платежі з обов'язкового  страхування  майна  підприємства;

5) витрати на оплату процентів за фінансовими кредитами, одержаними для поповнення власних обігових коштів, а також для придбання основних виробничих фондів і нематеріальних активів для поточної виробничої діяльності незалежно від терміну кредитування, а також для сплати відсотків за товарні  й  комерційні   кредити.

Витрати на оплату процентів за фінансовими кредитами, одержаними та використаними на інші цілі, а також на оплату процентів за простроченими кредитами, не включаються до складу собівартості (робіт, послуг).

Витрати, пов’язані із сплатою процентів за користування матеріальними цінностями, взятими в оренду (лізинг), нараховуються щомісячно в розмірі, передбаченому договором, і відображаються у складі собівартості робіт (послуг) в тому періоді, за який їх  нараховано;

6) витрати, пов'язані з оплатою послуг комерційних банків та інших кредитно-фінансових установ, включаючи плату за розрахункове обслуговування;

7) витрати на виготовлення і придбання бланків цінних паперів, а також інші витрати, пов'язані з емісією цінних паперів;

8) витрати на утримання приміщень, що надаються безоплатно підприємствам громадського харчування;

9) податки, збори та інші обов’язкові платежі, передбачені законодавством;

10) виплати на відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, виплата звільненим  працівникам  вихідної  допомоги  і  середнього  заробітку;

11) витрати на оприлюднення річного звіту;

12) витрати, пов'язані з управлінням виробництвом:

службові відрядження у межах норм, передбачених законодавством;

оплата робіт (послуг) консультаційного й інформаційного характеру, пов'язаних із забезпеченням виробництва, зберіганням і реалізацією продукції, включаючи послуги щодо зміни структури управління приватизованим підприємством, а також передбачених законодавством обов'язкових аудиторських перевірок;

оплата послуг інших підприємств (організацій) щодо управління виробництвом, зберіганням і реалізацією робіт (послуг), якщо штатним розписом  підприємства  не  передбачено  відповідні  функціональні  служби;

оплата за використання та обслуговування технічних засобів управління: обчислювальних центрів, вузлів зв'язку, засобів сигналізації;

оплата вартості ліцензій та інших державних дозволів для ведення господарської діяльності підприємства;

сплата збору за реєстрацію підприємства в органах державного управління,  передбаченого  законодавством;

13) платежі за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу в межах   лімітів;

14) сума сплачених орендарем процентів (винагороди) за користування наданими в оперативну й фінансову оренду основними фондами.

Орендна плата за надані в оперативну оренду приміщення нежитлового призначення  включається до собівартості продукції (робіт, послуг) у розмірі, визначеному угодами сторін, а комунальної власності - не вище ставок орендної плати, встановленої місцевими органами державної виконавчої влади.