Кінець проблеми платіжного балансу
Зі зникненням окремих національних валют повинні, звичайно, зникнути й так звані "проблеми платіжного балансу", що лежать, як думають багато хто, в основі серйозних утруднень сучасної грошової політики.
Між різними регіонами неминуче буде відбуватися постійне - як відносне, так і абсолютне - перерозподіл валюти в міру того, як деякі з них будуть ставати відносно богаче, а інше відносно бідніше. Цей процес створить не більше труднощів, чим подібні процеси, що протікають сьогодні в будь-якій великій країні. Люди, що стали богаче, будуть мати більше грошей, а ставшие бідніше - менше. От і все. Зникнуть специфічні труднощі, обумовлені тим фактом, що при існуючому інституціональному устрої скорочення готівково-грошової бази національної валюти в даній країні вимагає звуження всієї спорудженої на ній кредитної надбудови.
У такий же спосіб буде переборена, в основному, і сильна инерционность структури відносних цін усередині кожної країни в порівнянні зі структурою відносних цін на світовому ринку й разом з нею зникне статистична ілюзія безперервних коливань відносних рівнів цін, виражених в окремих національних валютах. Виявиться, що "проблема платіжного балансу" - це зовсім необов'язкове породження системи окремих національних валют, що є причиною вкрай небажаної більшої взаимосцепленности внутрішніх цін у порівнянні з міжнародними. З погляду бажаного міжнародного економічного порядку "проблема платіжного балансу" - це псевдопроблема, до якої нікому не повинне бути справи, крім емітента-монополіста на даній території. Немаловажною перевагою зникнення національних валют було би повернення до щасливих днів статистичної безвинності, коли ніхто не зможе знати, який платіжний баланс його країни або регіону й, отже, не стане турбуватися й не буде зобов'язаний піклуватися про нього.