Конкуренція дисциплінує краще, ніж фіксовані обмінні курси
Читачі, що знають, що я незмінно, протягом більше 40 років, виступав за фіксовані обмінні курси національних валют і критикував систему плаваючих курсів навіть після того, як більшість моїх однодумців - захисників вільного ринку звернулося в іншу віру, імовірно, відчують, що моя нинішня позиція суперечить моїм колишнім поглядам або навіть повністю протилежний ім. (Перший систематичний виклад цієї позиції можна знайти в моїх женевських лекціях 1937 р. "Грошовий націоналізм і міжнародна стабільність" [27]. Це була серія лекцій на задану тему, написаних квапливо й погано, так ще в період, коли я був зайнятий іншими проблемами. Я усе ще думаю, що вони містять важливі аргументи проти плаваючих обмінних курсів національних валют, які ніколи не були переконливо спростовані, але я не дивуюся тому, що є мало людей, які їх коли-або читали.) Однак, це не так. Принаймні, у двох відносинах розглянуте тут пропозиція є результатом розвитку тих міркувань, які визначали мою колишню позицію.
По-перше, я завжди вважав найвищою мірою небажаним, щоб ціни на товари й послуги в одній країні підвищувалися або знижувалися як єдине ціле щодо цін в інших країнах заради того, щоб скорегувати зрушення в попиті або пропозиції якого-небудь окремого товару. Це помилково вважалося необхідним, головним чином, у чинність того, що доступна статистична інформація у формі індексів середньої зміни цін деякої країни створювала помилкове враження про те, що повинна змінитися "внутрішня цінність" відповідної єдиної валюти щодо цінності інших валют, у той час як у дійсності необхідно було внести зміни, насамперед, у співвідношення цін окремих товарів у всіх порівнюваних країнах. І доти, поки зміна співвідношення загальних рівнів цін у цих країнах покладалися необхідними, мав місце штучний і небажаний ефект недосконалої міжнародної грошової системи, що створив золотий стандарт із надбудовою у вигляді депозитних грошей. Ми розглянемо ці питання в наступному розділі.