Поточні рахунки подібні до банкнот і чекам
Це несприятливий перебіг подій виник тому, що довгий час мало хто розумів, що чекові депозити грали багато в чому ту ж саму роль, що й банкноти, і могли створюватися комерційними банками точно в такий же спосіб. Наступний підрив державної, як ще вірили, монополії на емісію грошей привів до того, що контроль за всім грошовим обігом був поділений між центральним банком і безліччю комерційних банків, на кредитну політику яких центральний банк міг впливати лише побічно. Тільки багато пізніше почали розуміти, що "нестабільність, внутрішньо властивому кредиту" ("inherent instability of credit" - вираження, уперше вжите Р. Дж. Хоутри) була неминучим результатом такої системи; що ліквідні кошти стали надаватися в основному організаціями, які самі повинні були підтримувати ліквідність, виражену в іншій грошовій формі, так що вони змушені були скорочувати свої неоплачені зобов'язання саме тоді, коли всі інші також починали прагнути до більшого ліквідності. На той час подібна система вкоренилася настільки міцно, що, незважаючи на "перекручену еластичність пропозиції кредиту" (cp.: L. Currie [12]), що вона обумовила, на неї стали дивитися, як на щось незмінне. Уолтер Бэджгот ясно бачив цю дилему сто років тому, але отчаялся знайти можливості вилікувати цей порок банківської структури, що міцно затвердилася. (W. Bagehot [З], р. 160: "Я уныло повторював, що природна система банківської діяльності є система багатьох банків, що підтримують власні резерви, покаранням для яких у випадку зневаги цим обов'язком буде крах. Я показав, що наша система складається з єдиного банку, що тримає весь резерв і не піддається реальній погрозі краху. І все-таки я пропоную зберегти цю систему й тільки намагаюся підправити й зм'якшити eе... оскільки я зовсім упевнений, що даремно пропонувати змінити її.., що немає чинності, здатної на таку велику реконструкцію й такі більші руйнування, а тому даремно пропонувати їх". Це було майже безумовно вірно доти, поки пануюча система працювала задовільно, але нe після того, як вона зламалася.) А Викселль і слідом за ним фон Мизес ясно показали, що такий устрій повинне приводити до повторюваних сильних коливань ділової активності - так званим "торгово-промисловим циклам" (trade - cycle).