Енциклопедія економіки

У дійсності немає ніяких причин, по яких нам варто було б бажати, щоб рівень цін у регіоні, пов'язаному зі світовою економікою більшим числом товарних потоків, залишався стабільним. Підтримка його стабільності в умовах переміщення попиту в країну й із країни лише розбудовує функціонування ринку, не полегшуючи його. У цьому змісті відносини між регіонами або окремими районами не занадто відрізняються від відносин між країнами. Переміщення попиту на літаки із Сиэттла в Лос-Анджелес дійсно приведе до втрати робочих місць, падінню доходів і, імовірно, роздрібних цін у Сиэттле; але якщо в Сиэттле впаде заробітна плата, те це, швидше за все, залучить у це місто інші галузі. Нічого не можна виграти, хіба що на лагідний час, збільшуючи кількість грошей у Сиэттле або в штаті Вашингтон у цілому. І проблема анітрошки не спроститься, якщо весь Північний захід Сполучених Штатів буде мати власну валюту, обсяг якої можна буде підтримувати постійним або навіть збільшувати, полегшуючи негоди деяких його жителів.

Хоча в нас немає підстав бажати, щоб окремі регіони мали свої індивідуальні валюти, виникає зовсім інше питання, а саме, чи не приведе повсюдна вільна емісія конкурентних валют у всіх регіонах до формування валютних зон - або, точніше, зон, де переважають певні валюти, хоча можуть використовуватися й інші. Як ми вже переконалися (розділ XII), при скасуванні валютної монополії могли б виявитися різні переваги із приводу складу товарного еквівалента, у якому варто було б зберігати сталість валюти. У слаборозвиненій країні, де основні предмети споживання становлять рис, риба, свинина, бавовна й деревина, різні люди по більшій частині будуть цікавитися різними цінами - хоча локальні тенденції такого роду будуть, імовірно, нейтрализовываться тими з користувачів, які у своїх перевагах будуть керуватися довірою до емітентів з міжнародною репутацією, а не до тих, кому краще інших удалося пристосувати свою валюту до особливостей місцевих умов. Я не зачудуюся, якщо на більших просторах для звичайних угод буде використовуватися тільки одна валюта, поки потенційна конкуренція буде змушувати емітента зберігати її стабільної. Як і скрізь, поки справа не дійшла до спроб інновацій і поліпшень, конкуренція in posse (in posse: потенційна, панцира.) буде, імовірно, майже настільки ж ефективної, як конкуренція in esse (in esse: існуюча, панцира. - прим. ред.). Ясно, що вільна конвертованість повсюдно використовуваної валюти дозволить усім, хто має якісь зв'язки за межами регіону, досить швидко обмінювати свої нагромадження на іншу валюту, як тільки на її рахунок у них виникнуть які-небудь підозри.

Зони з одною домінуючою валютою не будуть, однак, мати чітких або стійких границь, а будуть перекривати один одного, розділові лінії між ними будуть рухливими. Якщо такий принцип знайде загальне визнання у ведучих економічно розвинених країнах, він, імовірно, швидко пошириться всюди, де люди можуть самі вибирати свої інститути. Без сумніву, залишаться диктаторські анклави, де диктатори не побажають поступитися своєю владою над грошима - навіть після того, як відсутність валютного контролю стане відмітною ознакою цивілізованої й чесної країни.