Енциклопедія економіки

Як невід’ємна частина народного господарства, міське господарство тісно пов’язане з його галузями і особливо з промисловістю. Взаємозв’язок міського господарства і промисловості виявляється в наступному:

• розміри міського господарства і темпи його розвитку визначаються, в основному чисельністю населення і її зростанням, які в свою чергу, залежать головним чином від розмірів і темпів розвитку промисловості міста. Промисловість є основним містоутворюючим фактором, що породжує нові міста та селища  і визначає зростання наявних;

• міське господарство може розвиватися тільки на базі розвитку промисловості, що забезпечує його різноманітними матеріалами й обладнанням;

• діяльність підприємств міського господарства забезпечує нормальну роботу промислових підприємств. Добре, благоустроєне житло, чітко працюючий, швидкий й зручний пасажирський транспорт, лазні, пральні та ін. - все це безпосередньо впливає на продуктивність праці робітників, які зайняті в промисловості.

Міському господарству притаманні характеризуючи його особливості: різноманітність галузей і видів підприємств; місцевий характер; органічний (комплексний) зв’язок підприємств одного з іншим; зв’язок більшості підприємств з певною територією (локальність обслуговування); велика розкиданість споруд по території міста; специфічність зв’язку виробництва та споживання.

Оскільки основне завдання міського господарства полягає в безпосередньому обслуговуванні матеріально-побутових та культурних потреб населення, відповідні елементи міського господарства мають бути максимально наближені до споживачів, розташовані по всій селитебній території міста. Саме тому ми маємо розгалужені по міській території інженерні мережі, за допомогою яких підприємства міського господарства доставляють до житлових будинків воду, газ, електроенергію, тепло, відводять від них стічні  води.

Всі ці різні галузі та підприємства міського господарства являють собою єдиний комплекс заходів, що органічно зв’язані один з одним та з тією територією, на якій розміщено населення міста. Так,  створення каналізації передбачає наявність у місті водопроводу; розвиток водоспоживання при відсутності каналізації неминуче призведе до погіршення санітарних умов. Різні види міського транспорту  повинні доповнювати один одного. Електроенергія складає основу для розвитку різних галузей комунального господарства.

Тепло електростанцій використовують для  центрального опалення (теплофікація), для лазне-пральних комбінатів, сміттєпереробних заводів, для різних виробничих підприємств, у тому числі  для механічних пралень; обробка рідких нечистот на станціях аерації дає енергію для двигунів і добрива для сільськогосподарських підприємств. Система водостоків та каналізаційних труб, прокладка різноманітних мереж (водопровідних, каналізаційних, трамвайних, газових та ін.) пов’язані один з одним і з усім шляхово-мостовим господарством. Шляхово-мостове господарство в широкому розумінні цього слова (тип замощення, трасування вулиць, ширина проїздів та ін.), як і освітлення вулиць, мають бути тісно узгоджені з розвитком різних видів міського транспорту. Мережа всіляких підземних споруд повинна будуватися у взаємній ув’язці з надземними шляхами та гідротехнічними спорудами.

Крім великої різноманітності видів комунальних споруд, що мають бути об’єднані в єдиний комплекс,  маємо ще дві характерні особливості, які безпосередньо позначаються як на будівництві, так і на експлуатації споруд. Це - надзвичайна розкиданість споруд на території (мережі, підстанції, депо, головні споруди) та їх тісний зв’язок з даною територією, з щільністю населення,  топографією місцевості та ін.

Взагалі “місцеві умови” відіграють в будівництві й експлуатації більшості комунальних споруд велику роль і вимагають до себе вдумливого індивідуального підходу. Наведемо кілька прикладів. При будівництві водопроводів вирішальне значення мають: джерело водопостачання (довжина водоводів, механічна або самопливна подача, очистка води), місце розташування резервуарів та водонапірних башт відповідно до рельєфу; вибір території та розподіл мережі труб на яруси для запобігання зайвому підйому води, зменшення довжини труб, прокладка їх по найкоротших напрямках,  зниження розміру загального тиску завдяки влаштуванню станцій підкачки та ін. При будівництві каналізації вибір системи і схеми розташування мереж диктується  рельєфом місцевості, а також наявністю басейнів для прийому стічних вод. Треба уникати здорожуючих будівництво та експлуатацію станцій перекачки, а при їх спорудженні вибирати місця так, щоб були  найменші заглиблення підвідних колекторів та максимальне скорочення довжини напірних труб від насосної станції до найближчого самопливного колектора. З метою скорочення довжини труб  доцільно їх прокладати по зниженій грані кварталу. Будівництво і реконструкція водопровідних та каналізаційних мереж повинні вестися, як правило, з урахуванням щільнісних показників; це важливо як для забезпечення ефективності капіталовкладень, так і для скорочення видатків на експлуатацію.

Правильне розташування на території міста ТЕЦ, трамвайних парків, гаражів, електричних підстанцій, сміттєпереробних заводів та ін. прямо впливає на доцільність виробничих процесів та скорочення експлуатаційних, а в багатьох випадках і будівельних витрат. Рельєф місцевості і окремих вулиць визначає вибір того або іншого виду міського транспорту. Сама схема маршрутів трамваїв, тролейбусів і автобусів обумовлюється планом міста та щільнісними показниками.

Потужність комунальних підприємств розраховується для задоволення потреб даного міста. Ці потреби визначаються в основному, чисельністю населення, а також деякими територіально-планувальними умовами.

Внаслідок великих розбіжностей в чисельності населення міст, у розмірах та конфігурації їх територій, а також планування, що історично склалося, розміри підприємств комунального господарства характеризуються великим розмаїттям.

Продуктивність великих водопроводів у містах перевищує продуктивність маленьких  водопроводів в 500, 1000 і більше разів.

У комунальному господарстві переважають невеликі підприємства,  що обумовлено наступним:

• розміри комунальних підприємств у кінцевому результаті  обмежуються чисельністю населення, а понад 80% міських поселень мають чисельність населення до 20 тис. мешканців;

• більшість підприємств комунально-побутового обслуговування розташовані в мікрорайоні  або в житловому районі з радіусом обслуговування 1 - 1,5 км, що передбачає  невеликі розміри  підприємств.

Щодо специфічності зв’язку виробництва та споживання підприємства комунального господарства можна поділити на дві великі групи:

• підприємства, продукція яких існує самостійно між процесом виробництва та процесом споживання;

• підприємства, що надають послуги, для яких характерне повне співпадіння процесів виробництва та споживання.

Підприємства першої групи неоднорідні за характером зв’язку виробництва та споживання. З одного боку, сюди входять підсобні підприємства комунального господарства: заводи, майстерні, що випускають продукцію (будівельні матеріали, запасні частини та ін.). Виготовлену ними продукцію можна накопичувати, зберігати, перевозити на значні відстані. З другого боку, до першої групи підприємств входять: водопровід, електричні станції, підприємства газового господарства. На відміну від підсобних підприємств промислового характеру період, що відокремлює виробництво від споживання, тут  дуже короткий.

Підприємства другої групи не виробляють речі, речовини або енергію, а надають послуги. Такими є трамваї, тролейбуси, автобуси, таксі, метро, готелі, лазні, пральні, підприємства з  санітарної очистки міст та ін.

Послуги істотно невід’ємні від процесу їх виробництва. Виробництво послуг  співпадає з їх споживанням.

Послуги комунального господарства поділяють на особисті й господарські. Особисті послуги надаються безпосередньо населенню (пасажирського транспорту, лазень, перукарень).

Господарські послуги полягають в обробці та ремонті, переміщенні тих чи інших речей або речовин і  залежно від того, кому вони надаються, мають споживацький або виробничий характер.

Для виробничо-експлуатаційної діяльності комунальних підприємств характерно наступне: неможливість створення запасів продукції ставить роботу комунальних підприємств в безпосередню залежність від попиту споживачів, що обслуговуються, і в першу чергу від населення, а також від коливання цього попиту за сезонами, днями тижня, годинами доби (сезонні, за днями тижня та погодинні коливання  навантажень лазень, водопроводів, нерівномірність пасажирських потоків на міському транспорті та ін.). Ритм роботи комунальних підприємств залежить від ритму міського життя. Відповідно до потреб, що змінюються, складають добові графіки теплових та електричних навантажень, графіки подачі води, розклади руху транспорту.

Виробнича потужність підприємств міського транспорту, водопроводів, ТЕЦ має бути достатньою для задоволення потреб споживачів у періоди найбільшого попиту. Необхідна для цього потужність використовується протягом порівняно короткого часу. Отже, для комунальних підприємств, які працюють нерівномірно, характерно, що вони мають більш високий процент резерву виробничих потужностей, ніж ті, що працюють рівномірно.

Наявність великого резерву виробничих потужностей негативно відображається в експлуатаційних показниках. Це потребує пошуку можливостей вирівнювання графіків навантаження комунальних підприємств.

Невиконання комунальним підприємством виробничої програми не може бути компенсовано без завдавання шкоди споживачеві ні наступним перевиконанням плану, ні наданням аналогічних послуг в понадплановій  кількості в інших населених пунктах.

Чисельність експлуатаційного персоналу більшості комунальних підприємств визначається не безпосередньо обсягом вироблюваної продукції, а кількістю та режимом роботи агрегатів, що обслуговуються, та інших робочих місць.

Оплата праці основного експлуатаційного персоналу комунальних підприємств здійснюється за погодинно-преміальною системою.

З виробничої точки зору всі комунальні підприємства незалежно від того, в якій формі вони задовольняють потреби населення, реалізують результати своєї виробничої діяльності у вигляді певної продукції з кількісними та якісними  показниками. В якому ж розумінні можна говорити про продукцію підприємств міського транспорту, перукарень, лазень та ін.?

Корисний ефект засоби транспорту надають під час свого виробничого функціонування. При цьому його можна споживати тільки під час виробничого процесу; цей ефект не існує як відмінна від цього процесу споживна річ, яка лише після того, як  вироблена, функціонує у вигляді предмету торгівлі,  товару.

“Корисний ефект” (послуги) надають не тільки різні види транспорту, в тому числі  міського, але  і такі комунальні підприємства, як каналізація, пральні та ін. Продукцією лазні, її корисним ефектом є сукупність умов, що створюються для миття, у вигляді подачі теплої води та пари, тепла для підтримки певної температури в приміщенні та ін. “Продукцією” очисних споруд каналізації є видалення стічних вод та їх знешкоджування, в результаті чого поліпшуються санітарні умови, тобто населення одержує від цих підприємств послуги.

Характерною особливістю продукції комунальних підприємств є, як правило, її однотипність. Наприклад, водопроводи тільки винятково подають споживачам одночасно очищену та неочищену (для промисловості) воду; каналізація тільки у випадку недостатньої потужності очисних споруд може частину стічних вод видаляти без очистки; у лазнях залежно від якості обслуговування встановлюють розряди. ТЕЦ, як правило, постачають споживачам тепло (різного потенціалу) та електроенергію. Механічні пральні оброблюють масову й індивідуальну білизну.

Продукція комунальних підприємств має не тільки кількісне, але і якісне вираження: зручності, що надаються пасажирам міським транспортом; ступінь очистки питної та стічних вод;  потрібний тиск у водопровідних трубах; певна температура води у приміщенні  лазні; потрібний тиск і температура теплоносія в ТЕЦ та тиск в газових мережах; відповідна напруга електричної  енергії.

Якщо кількісна оцінка продукції комунальних підприємств не тільки не підлягає сумніву, але і є обов’язковою в роботі підприємств, то з встановленням конкретних вимірювачів якості комунальної продукції  не все просто. Споживачеві продукція поставляється за ціною незалежно від її якості, і, таким чином, відкривається можливість для підприємства відпускати населенню продукцію нижчої якості без зниження відпускних цін (переповнення вагонів трамваїв і взагалі погіршення обслуговування пасажирів, погіршення очистки води, зниження напруги в електромережах, ослаблення тиску у водопроводах та ін.).

Перед комунальними підприємствами стоїть невідкладне завдання - систематичне підвищення якості продукції, поліпшення обслуговування населення.

Для оцінки діяльності підприємств з точки зору якості їх продукції застосовують  показники, що дозволяють регулювати роботу підприємств (продуктивність праці, собівартість, число аварій та перебоїв у роботі, кількість скарг та ін.).