Проектно – кошторисні норми
Вартість будівництва і основні техніко-економічні показники на відповідних стадіях проектування розраховують на підставі проектно-кошторисних норм.
Стадії розроблення і склад проектної документації визначені в державних будівельних нормах ДБН А.2. 2-3-97. "Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва", які є обов'язковими для застосування органами державного управління та нагляду, замовниками (інвесторами), проектувальниками, підрядниками, іншими юридичними та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності в галузі будівництва незалежно від форм власності.
Для технічно складних об'єктів, а також обґрунтування інвестицій розробляютьсяескізний проект (ЕП), техніко-економічне обґрунтування (ТЕО інвестицій), проект (П) і робоча документація (РД).
У ТЕО інвестицій дається обґрунтування необхідності й доцільності будівництва і реконструкціїпромислових об'єктів,
їх технічної здійсненності та ефективності, розглядаються рішення щодо розміщення, потужності об'єкта, його впливу на навколишнє середовище і відповідності щодо архітектурних вимог та ін., згідно із завданням на проектування. В ТЕО також приводиться розрахункова вартість будівництва і основні техніко-економічні показники.
Проект на будівництво об'єкта цивільного призначення розробляється на підставі вихідних даних та завдання на проектування, погодженого ескізного проекту (при його наявності).
Проект на будівництво, як правило, складається з таких розділів:
- пояснювальна записка з вихідними даними;
- архітектурно-будівельне рішення, генплан, благоустрій території, схема транспорту;
- технологічна частина ( за необхідності);
- рішення щодо інженерного обладнання та зовнішніх інженерних мереж;
- оцінка впливу на навколишнє середовище ;
- організація будівництва;
- відомості обсягів робіт;
- кошторисна документація;
- техніко-економічні показники.
Робочий проект складається з пояснювальної записки з техніко-економічними показниками і робочих креслень, кошторисної документації та розділу організації будівництва.
Будівництво об'єктів виконують на основіробочої документації.
Згідно з «Основними положеннями (концепцію) ціноутворення в будівництві», розробленої Держбудом України в 1998 р., була запропонована однорівнева система ціноутворення в будівництві, яка запроваджена з 1 січня 2001 р. на всіх стадіях інвестування. Діючу систему ціноутворення забезпечують «Правила визначення вартості будівництва» (ДБН Д 1.1-1-2000), які введено в дію замість ДБН 1V-16-98, частини1,11. Ці правила встановлюють основні норми визначення вартості нового будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд, ремонту житла, об'єктів соціальної сфери і комунального призначення та благоустрою, а також реставрації пам'яток архітектури та містобудування. Вони мають обов'язковий характер при визначенні вартості об'єктів, будівництво яких здійснюється іззалученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організаційдержавної власності.
Для здійснення будівництва за рахунок інших джерел фінансування, ці норми носять рекомендаційний характер, необхідність їх застосування обумовлюється контрактом. Правила поширюються на підрядний, господарський та змішаний способи здійснення будівництва.
На відміну від дворівневої системи, однорівнева система ціноутворення припускає визначення вартості будівництва в цілому і окремих його складових частин прямим рахунком у поточних цінах на підставі кошторисних нормативів.
Кошторисні нормативи - це комплекс кошторисних норм і правил їх застосування, що містяться в окремих збірниках і використовуються для визначення вартості будівництва.
Кошторисною нормою називається сукупність ресурсів (трудовитрат, часу роботи машин і механізмів, витрат матеріалів, виробів і конструкцій), встановлена на прийнятий вимірник будівельних або монтажних робіт, а також конструкцій, виражена, як правило, у натуральних (фізичних) величинах або у відносній формі (у вигляді коефіцієнтів).
Усі кошторисні норми поділяються на елементні й укрупнені.
До елементних кошторисних нормативів належать:
- ресурсні елементні кошторисні норми на будівельні роботи (РЕКН) (ДБН Д.2.2-99);
- ресурсні елементні кошторисні норми на монтаж устаткування (РЕКНМУ) (Д.2.3-99);
- ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-будівельні роботи (РЕКНр) (ДБН Д.2.4-2000):
- ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-реставраційні роботи (РЕКНР) (ДБНД.2.5-20(Ж);
- ресурсні елементні кошторисні норми на пусконалагоджувальні роботи (РЕКНпн) (ДБН Д.2.6-2000);
- ресурсні кошторисні норми експлуатації будівельних машин і механізмів (РКНЕМ) (ДБНД.2.7-2000).
До укрупнених кошторисних нормативів належать укрупнені ресурсні кошторисні норми (УРКН):
- на будівлі і споруди в цілому;
- на частини будівель і споруд, конструкції та види робіт.
Нормативними показниками є ресурсні елементні кошторисні норми. На підставі цих норм і поточних цін на трудові й матеріально-технічні ресурси визначаються прямі витрати у вартості будівництва. Решта витрат, які враховуються у вартості будівництва, визначаються не за нормами, а розрахунком. До таких витрат належать:
- накладні витрати;
- кошти на зведення і розбирання титульних тимчасових будівель і споруд або пристосування і використання існуючих та новозбудованих будівель і споруд сталого типу;
- додаткові витрати при виконанні БМР у зимовий період;
- інші витрати замовника і підрядних будівельно-монтажних організацій, пов'язані із здійсненням будівництва;
- витрати на утримання служби замовника і авторський нагляд;
- підготовка експлуатаційних кадрів;
- кошти на покриття ризику всіх учасників будівництва;
- кошти на покриття додаткових витрат, пов'язаних з інфляційними процесами.
Ресурсні елементні кошторисні норми є первинними кошторисними нормативами, призначеними для визначення нормативної кількості ресурсів, необхідних для виконання різних видів будівельних, ремонтних і реставраційних робіт, прямих витрат у вартості будівництва, а також для розробки поточних одиничних розцінок. Норми диференційовано відбивають у своєму складі показники трудовитрат, часу роботи будівельних машин і механізмів, а також витрати матеріалів, виробів і конструкцій. У технічних частинах до норм та вказівках щодо застосування норм наведені правила використання РЕКН, РЕКНМУ, РЕКНр, РЕКНР, РЕКНпн і РКНЕМ при визначенні трудових і матеріально-технічних ресурсів.
Кошторисні норми витрат будівельних матеріалів, виробів і конструкцій наведені в РЕКН, РЕКНМУ, РЕКНР, поточні ціни на них є нормативно-розрахунковою базою для визначення прямих витрат на матеріальні ресурси.
Кошторисні норми трудомісткості робіт, виконуваних робітниками-монтажниками, середні розряди робіт, наведені в РЕКН, РЕКНМУ, РЕКНр, РЕКНР, РЕКНпн, і поточна вартість людино-години відповідного розряду є нормативно-розрахунковою базою для визначення заробітної плати робітників-будівельників і монтажників.
Розрахунок капітальних вкладень
Капітальні вкладення на будівництво окремих об'єктів підрозділяються на два види: попередньо визначені по питомих капітальних вкладеннях і остаточно визначені за кошторисною документацією.
Для визначення необхідного обсягу капіталовкладень користуються методом прямих розрахунків кошторису технічного переозброєння, реконструкції або розширення виробництва; будівництва самої системи.
Прямі капітальні вкладення складаються з елементів витрат на створення основних фондів; проектно-кошторисні і підготовчі роботи; відшкодування збитку, викликаного ліквідацією основних фондів; геолого-пошукові й розвідницькі роботи, пов'язані із зміною геологічних умов.
Для розрахунку капіталовкладень по укрупнених кошторисних нормах використовують показники питомих капіталовкладень по об'єктах – аналогах підприємств, технологій, типових проектах, або розраховують повну кошторисну вартість будівельно-монтажних робіт із загальноприйнятої методики формування ринкової ціни на будівельну продукцію у складі: прямих витрат, накладних витрат і планових нагромаджень.
Питомі капітальні вкладення затверджуються у вигляді нормативів у галузевому розрізі і служать базою для попереднього визначення економічної ефективності будівництва об'єкту, його вартості. Це один з найважливіших показників ефективності капітальних вкладень.
Загальну суму капіталовкладень на будівництво об'єкта розраховують за формулою питомих капіталовкладень на одиницю потужності:
Кп = М х Ук + Пр,
де Кп
- загальна потреба в капітальних вкладеннях для будівництва нового об'єкта;
М- потужність, продуктивність, об'ємні показники проекту у відповідних натуральних одиницях виміру;
Ук – середнє значення будівельних витрат на одиницю потужності об'єктів даного профілю, тобто питомі капіталовкладення;
Пр - інші витрати , пов'язані з будівництвом нового об'єкта, в тому числі ринкові показники.
Поряд з кошторисною вартістю будівництва об'єкта (тобто аналогом вартості основних фондів, що вводяться в дію,) повинні бути передбачені вкладення в оборотні активи підприємства. З урахуванням цих вкладень розмір інвестиційних ресурсів при впровадженні в дію нового підприємства розраховують за формулою
ИС = (Кп х 100) / Воф ,
де ИС
– розмір інвестиційних ресурсів ;
Воф - питома вага основних фондів у загальній сумі активів аналогічних підприємств, приймають від 5 до 20 %.
При використанні даних по основних фондах об'єктів – аналогів слід взяти до уваги термін їхнього введення в експлуатацію і дату останньої переоцінки в цінах діючого періоду (в умовних одиницях і національній валюті).
Розрахунки потреб у матеріальних ресурсах різнопланові й специфічні в кожному окремому випадку, що потребує конкретних пооб'єктних розрахунків.