Азіатсько-Тихоокеанський регіон (АТР)
Цей регіон привертає увагу до себе головним чином як зона найбільш динамічного у світі економічного розвитку. Саме випередження інших по темпах росту в сполученні зі стрімким підвищенням міжнародної конкурентоспроможності групи країн, що розвиваються, АТР дає підстави говорити про наближення «тихоокеанської ери», або періоду, коли цей регіон стане центром світового економічного розвитку.
Говорячи про прискорений економічний розвиток АТР, варто мати на увазі головним чином Японію, США, «нові індустріальні країни» (НИС) регіону (у першу чергу Республіку Корею, Тайвань, Сянган (Гонконг) і Сінгапур), держави-члени АСЕАН, Канаду, Австралію, Нову Зеландію, Китай. Посилення економічної взаємодії й співробітництва спостерігається насамперед усередині групи перерахованих держав. Але особливу, самостійну роль грає свого роду «азіатська підсистема»: Японія - НИС - АСЕАН - Китай, що обумовлено найбільш високими, випереджальними темпами розширення взаємних зв'язків, у тому числі переходом позиції провідного імпортера продукції азіатських країн від США до Японії. Посилення внутрірегіональної взаємодії, і особливо зв'язків у рамках «азіатської підсистеми», відбувається в першу чергу в таких областях, як торгівля, виробниче співробітництво, прямі інвестиції, межфирменные партнерства й, нарешті, економічне співробітництво на міжнародному рівні.
Східна й Південно-Східна Азія (ЮВА) починають більш гостро, ніж раніше, відчувати необхідність і переваги економічного співробітництва, можливо, аж до інтеграції. Об'єктивний хід економічного розвитку, закономірності ринку визначають те, що країни АТР, особливо «азіатської підсистеми», усе в більшій мері залежать від економічних зв'язків один з одним. Утворення регіональних угруповань у Європі й Америці, конкурентна боротьба за фінансові й матеріальні ресурси, складності й невизначеність перспектив багатобічних торговельних переговорів на глобальному рівні, проблеми у відносинах зі США - все це створює усиливающиеся не тільки економічні, але й політичні імпульси до подальшого розвитку міждержавного співробітництва в АТР (особливо в Східній і Південно-Східній Азії) і доданню йому певних організаційних форм.