Азіатсько-Тихоокеанський регіон
В АТР найбільш значними інтеграційними об'єднаннями є АСЕАН (Асоціація країн Південно-Східної Азії) і АТЭС.
АСЕАН була створена в 1967 р. після підписання Бангкокской декларації; у її склад увійшли Індонезія, Малайзия, Сінгапур, Таїланд і Філіппіни (у цей час членами АСЕАН є також Мьянма, Бруней, Лаос і В'єтнам). Ціль створення даної асоціації - сприяння соціальному й економічному розвитку країн-членів асоціації, співробітництво в промисловості й сільському господарстві, проведення науково-дослідних робіт. В 1976 р. на першій нараді керівників країн-членів АСЕАН були прийняті Договір про дружбу й співробітництво в Південно-Східній Азії й Декларація АСЕАН - основні документи, якими керується асоціація у своїй діяльності. Декларація АСЕАН проголошує, що країни, що входять в асоціацію, будуть займати загальну позицію по найважливіших питаннях і проблемам регіональних і світових економічних відносин.
Були створені відповідні керівні й виконавчі органи, спеціалізовані установи. Відповідно до прийнятих документів намечались створення зони вільної торгівлі АСЕАН до 2008 р., поглиблення співробітництва через поширення його на такі сфери, як безпека, фінанси, телекомунікації, туризм, навколишнє середовище, сільське господарство, транспорт і охорона здоров'я.
Економічна криза 1997-1998 р. наклав відбиток на розвиток країн-членів АСЕАН. У грудні 1998 р. головні країни-члени АСЕАН на конференції у В'єтнамі обговорили й намітили кілька шляхів виходу із кризи:
♦ фінансова допомога з боку Японії (у розмірі 30 млрд. дол. з організованого Японією для цих цілей фонду сприяння структурним реформам). Реально їм змогли скористатися тільки Малайзия й Таїланд, що одержали по 1,85 млрд. дол.;
♦ введення колективної валюти країн-членів АСЕАН, контроль за міграцією капіталу й посилення в цілому державного регулювання національних економік. Однак цей шлях поки не одержав загального схвалення, але й не снять із порядку денного майбутнього розвитку регіону.
У листопаді 1989 р. в АТР відбулася перша конференція міністрів закордонних справ і торгівлі, що заснувала нове інтеграційне економічне угруповання - Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво, що об'єднало 18 держав регіону (Австралію, Бруней, Гонконг, Канаду, Китай, Кирибати, Малайзию, Маршаллові острова, Мексику, Нову Зеландію, Папуа - Нову Гвінею, Південну Корею, Сінгапур, США, Таїланд, Тайвань, Філіппіни, Чилі), потім до цих держав приєдналися В'єтнам, Перу й Росія.
Таким чином, в АТЭС входять країни-члени НАФТА, АСЕАН, Австралійсько-Новозеландської Зони вільної торгівлі (АНСЕРТА).
Із самого початку АТЭС був доданий консультативний статус, тобто всі рішення приймаються на основі консенсусу. Однак фактично в рамках його робочих органів виробляються регіональні правила ведення торгівлі, інвестиційної й фінансової діяльності, проводяться зустрічі галузевих міністрів і експертів з питань співробітництва в тих або інших областях. Такими органами є комітети з торгівлі й інвестиціям, науковим дослідженням у промисловості й технологіям, телекомунікаціям, транспорту, розвитку людських ресурсів, енергетичному співробітництву, торговельній і інвестиційній статистиці, збереженню морських ресурсів, рибальству, туризму, а також група по малому й середньому підприємництву й фонд утворення.
На нараді глав правительств в 1994 р. (у Богоре, Індонезія) було ухвалене рішення про створення зони вільної торгівлі й лібералізації інвестиційної сфери до 2020 р. (для розвинених країн - до 2010 р.), зниженні бар'єрів у торгівлі товарами й послугами відповідно до принципів ВТО.
За роки існування АТЭС досягнуті певні результати: сформовані модель і параметри співробітництва, що враховують інтереси розвинених і країн, що розвиваються, східні й західні традиції; досягнуть консенсус щодо строків формування в регіоні системи вільної й відкритої торгівлі.
Характеризуючи в цілому АТЭС як глобальну по масштабах угруповання, варто констатувати, що вона перевершує інші регіони миру: на її частку (разом із країнами НАФТА) доводиться 40% населення земної кулі, близько 60% валового світового продукту й інвестицій, більше 40% світового експорту. У міру розширення АТЭС буде грати все більшу роль у світовому господарстві, поглиблюючи й удосконалюючи інтеграційні процеси в глобальному масштабі.
Для Росії співробітництво з АТЭС має принципово важливе, стратегічне значення. Разом з тим розвиток співробітництва як з регіоном у цілому, так і з його окремими країнами не відповідає наявним потенційним можливостям. Про це свідчить частка регіону в зовнішньоторговельному обігу нашої країни в 2001 р. - 16,3%.
Темпи й масштаби співробітництва із країнами АТР повинні відповідати місцю й значенню цих країн у світовому господарстві. Росія має можливість використовувати унікальні переваги євразійської держави, що перебуває на стику північноамериканської, восточноазиатской і європейської економічних систем. Наша країна є, з одного боку, єдиною європейською державою - членом АТЭС, а з іншого боку - єдиною азіатською країною, що має угода про партнерство й співробітництво з ЄС; це дає їй ряд переваг, зокрема вона може стати важливою ланкою в розвитку економічних відносин між Європою й Азією в якості євроазіатського транспортно-комунікаційного моста. Використовуючи в цих цілях свої наземні, морські й повітряні шляхи сполучення, Росія зможе зайняти найважливіші позиції в глобальних торгово-економічних відносинах і одержати доступ до значних фінансових і технологічних ресурсів. Розвиток міжнародних відносин сприятливо позначиться на економічному становищі східних російських територій, насамперед Далекого Сходу й Сибіру, які неминуче виявляться залученими в регіональну інтеграцію.