Енциклопедія економіки

ЭКОСОС є одним із шести основних органів ООН, статус якого визначений главою X Уставу ООН.

У його обов'язку входить організація досліджень і підготовка різного роду доповідей і рекомендацій із широкого Переліку міжнародних економічних, соціальних, культурних і інших «супутніх» питань. Рада готовить проекти конвенцій для подання Генеральній Асамблеї ООН, може скликати міжнародні конференції із цих питань. Будучи основним координуючим органом у зазначеній області, ЭКОСОС погоджує роботу з іншими організаціями ООН, проводить консультації, залучаючи в цих цілях неурядові організації, що спеціалізуються й зацікавлені в розглянутій проблематиці. Його повноваження дають можливість надати консультативний статус тим з них, у співробітництві з якими він зацікавлений. І цим правом рада широко користується. Він також створює різні допоміжні органи, на основі яких зложилася й діє досить складна система органів ЭКОСОС. Його членами є 54 країни, що обираються на трирічний строк, - вони щорічно обновляються на третину свого складу. По регіонах вони розподілені в такий спосіб: 14 місць - квота Африки, 10 - для Латинської Америки, 11 - для Азії, 13 - для Західної Європи й інших країн і 6 - для країн Східної Європи.

Про важливість ЭКОСОС у системі органів ООН свідчить хоча б той факт, що на нього доводиться майже 70% всіх бюджетних ресурсів ООН, а також особистого персоналу, не вважаючи навіть добровільних фондів і інших програм. Головні питання ЭКОСОС:

♦  стан світового економічного й соціального стану й підготовка фундаментальних оглядів і інших аналітичних публікацій;

♦  стан міжнародної торгівлі;

♦  проблеми охорони навколишнього середовища;

♦  економічна й науково-технічна допомога країнам, що розвиваються;

♦  різні аспекти продовольчої проблеми;

♦  проблеми соціально-економічної статистики;

♦  проблеми народонаселення;

♦  проблеми природних ресурсів;

♦  проблеми населених пунктів;

♦  проблеми планування й мобілізації фінансових ресурсів;

♦  роль державного й кооперативного секторів в економіці країн, що розвиваються;

♦  регіональне співробітництво;

♦  складання програмних соціально-економічних документів;

♦  розробка міжнародних стратегій розвитку ООН, а також спостереження за їхньою реалізацією й ін.

Місце ЭКОСОС у системі органів ООН ілюструється, наприклад, тим, що саме він прийняв рішення на початку 70-х років про дослідження діяльності ТНК, що стало початком нового напрямку його економічної діяльності, приведшей до того, що в структурі ООН з'явилася спеціальна Комісія ООН по транснаціональних корпораціях, а також спеціальний підрозділ у Секретаріаті ООН по цьому питанню - Центр ООН по ТНК.

Значно збагатилися функції ЭКОСОС після прийняття Генеральною Асамблеєю ООН Декларації й Програми дій по новому міжнародному економічному порядку в 1974 р. Із цього часу як сама проблема, так і стратегічні завдання модернізації міжнародних економічних відносин на справедливій основі стали головною сферою роботи ЭКОСОС, його органів і організацій. Раді доручено розробляти багато важливих документів, у яких досліджуються економічні тенденції. Зокрема, розробляються й висуваються досить конструктивні пропозиції про реформу світової валютної системи, про програму «термінових мір» на користь країн, що розвиваються, постраждалих від економічної кризи, про шляхи ліквідації їхньої заборгованості Заходу, про проблему міжнародної заборгованості країн, що розвиваються, у цілому. Не випадково в рамках діалогу « Північ-Південь» західні країни визнали за необхідне піти по цьому питанню на певні поступки. Тут роль ради значна.

З початку 90-х років ЭКОСОС став приділяти більше увагу країнам Східної Європи, що були республікам СРСР - новим державам СНД, Балтії, окремим новим державам, видавати дослідження з їхньої проблематики.