Фактори конкурентоспроможності
Для визначення конкурентоспроможності країни використовується близько 340 показників і більше 100 оцінок експертів-економістів. Дані аналізу групуються в 10 факторів:
1. економічний потенціал і темпи росту економіки;
2. ефективність промислового виробництва;
3. рівень розвитку науки й техніки, темпи освоєння науково-технічних досягнень;
4. участь у МРТ;
5. динамічність і ємність внутрішнього ринку;
6. гнучкість фінансової системи;
7. вплив державного регулювання економіки;
8. рівень кваліфікації трудових ресурсів;
9. забезпеченість трудовими ресурсами;
10. соціально-економічна й внутрішньополітична ситуація.
Традиційно високою конкурентоспроможністю володіють США, Японія, Німеччина й Швейцарія. При цьому експерти відзначають не тільки потужний загальекономічний базис конкурентоспроможності цих країн, що досить повно характеризується наведеними вище факторами, але й не менш важливий структурний аспект їхньої конкурентоспроможності. Мова йде про ступінь адаптації економіки до еволюції світового попиту, про точний вибір національної спеціалізації, що відповідає внутрішнім можливостям, про вміння уникнути гострої й безглуздої конкуренції, перемкнувшись на випуск нових товарів або освоєння нових ринків. У цьому глибокому розумінні глобальної структури світового попиту, у здатності динамічно на нього реагувати, одночасно активно формуючи його в потрібному напрямку, і складається секрет ринкового успіху провідних світових експортерів.