Міжнародна спеціалізація виробництва
Під міжнародною спеціалізацією виробництва (МСП) розуміється така форма поділу праці між країнами, при якій ріст концентрації однорідного виробництва й усуспільнення праці у світі відбувається на основі процесу диференціації національних виробництв, виділення в самостійні (відособлені) технологічні процеси, в окремі галузі й подотрасли виготовлення однорідних продуктів праці понад внутрішні потреби, що викликає все більше взаємне доповнення диференційованих національних комплексів. Зазначені процеси знаходять висвітлення в інтенсифікації міжнародного обміну товарами, послугами, науково-технічними знаннями.
МСП розвивається по двох напрямках – виробничому й територіальному. У свою чергу, виробничий напрямок підрозділяється на міжгалузеву, внутрішньогалузеву спеціалізацію й на спеціалізацію окремих підприємств (компаній). У територіальному аспекті МСП припускає спеціалізацію окремих країн і регіонів на виробництві певних продуктів і їхніх частин для світового ринку.
Основними видами МСП є предметна
(виробництво готових продуктів), подетальная (виробництво частин, компонентів продуктів) і технологічна, або стадійна, спеціалізація (здійснення окремих операцій або виконання окремих технологічних процесів, наприклад складання, фарбування, зварювання, термічна обробка, виробництво виливків, кувань, заготівель і т.п.).
МСП перетерплює систематичні зміни в чинність внутрішньої логіки свого розвитку й впливу визначальних зовнішніх умов. На всіх історичних етапах, а на сучасному особливо, для міжнародної спеціалізації виробництва характерні динамічність процесів, що протікають, безперервна зміна її видів, напрямків, перехід до більше складних форм, породжуваним глибинними змінами в суспільному виробництві, зрушеннями в структурі всесвітніх потреб, впливом НТР.
В 30-е роки у світі переважали міжнародна міжгалузева спеціалізація виробництва й відповідний обмін продукцією однієї комплексної галузі (наприклад, що обробляє промисловості) на продукцію іншої (добувної промисловості й/або сільського господарства). В 60-е роки провідне місце продовжувала займати міжнародна спеціалізація виробництва на рівні первинних галузей (автомобілі - і авіабудування, виробництво пластмас, підшипників, радіоапаратури й ін.). В 80-е роки на перший план виходять і закріплюють своє положення внутрішньогалузева МСП і відповідний обмін товарами-аналогами зі споживчими характеристиками, що різняться (наприклад, колісних тракторів - на гусеничні, шкіряній взутті - на гумову й т.д.).
Значення МСКП як фактору підвищення ефективності національних виробництв і інтенсифікації міжнародного обороту стійко підвищується. Так, в 80-е роки темпи приросту світової торгівлі продукцією машинобудування на 40% (в 60-е роки на 4%) забезпечувалися за рахунок комплектуючих виробів. За 90-е роки частка деталей і вузлів у якості комплектуючих у зовнішній торгівлі економічно розвинених країн продукцією машинобудування зросла більш ніж удвічі. Найбільш повний розвиток всі види спеціалізації виробництва одержали в машинобудуванні, оскільки:
♦ його продукція має конструктивні особливості - машини, устаткування, механізми складаються з великої кількості компонентів (агрегати, вузли, деталі), виробництво яких вимагає свого відокремлення, тобто спеціалізації;
♦ продукція машинобудування має багато кількісних і якісних особливостей. Вона містить у собі виробу сотень тисяч найменувань, що випускаються в різних масштабах (одиничне, дрібно - і крупносерийное, поточно-масове виробництво)[1]
. У чинність конструктивної складності виробництво багатьох з них вимагає кооперування десятків, сотень і навіть тисяч підприємств різних країн. З особливістю машинобудівних виробів зв'язана й концентрація випуску найбільш складних з них на обмеженому числі підприємств у вузькому колі країн;
♦ для машинобудування характерні технологічні риси випускається продукции, щоМ, у чинність яких ті самі заготівлі й деталі провадяться із застосуванням різних технологій, що дозволяють у ряді випадків масове спеціалізоване виробництво. При цьому границі національного ринку звичайно стають тісними для такої продукції.
Одне із центральних місць у проблематиці методології міжнародної спеціалізації виробництва займає визначення понять « международно-спеціалізована галузь» і « международно-спеціалізована продукція». Без з'ясування цих понять важко або неможливо реально оцінити зростання впливу МСП на міжнародний товарний обіг, виявити конкретні взаємозв'язки між внутрішньою й міжнародною спеціалізацією виробництва, проводити аналіз проблем міжнародної спеціалізації виробництва.
У галузевому розрізі під МСП варто розуміти сформовану сукупність галузей сфери матеріального виробництва будь-якої країни, що приймають найбільш активна участь у МРТ. Галузі, що визначають характер міжнародної спеціалізації країни, є й международно-спеціалізованими галузями. Їхні характерні ознаки – значно більше висока частка експорту у виробництві в порівнянні з іншими галузями, звичайно більше висока питома вага таких галузей у виробництві даної країни в порівнянні з їхніх часток у світовому виробництві, більше високий рівень розвитку внутрішньогалузевої спеціалізації й кооперування.
З поняттям « международно-спеціалізована галузь» тісно зв'язана й уточнює його поняття « международно-спеціалізована продукція». До останнього ставиться продукція, що є предметом двосторонніх і багатосторонніх угод про МСКП, про поділ виробничих програм. Международно-Спеціалізованими є також товари, вироблені в одній або декількох країнах і покриваючі потреби в них світового ринку. До їхнього числа ставиться й продукція міжнародних корпорацій, що здійснюють поділ праці між своїми виробничими підприємствами, розташованими в різних країнах.