Міжнародне науково-технічне співробітництво
Особливо можна виділити науково-технічне співробітництво, що здійснюється у вигляді спільних програм науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт шляхом об'єднання наукових, фінансових і матеріальних ресурсів, створення спільних науково-дослідних груп фахівців або організацій.
Найбільш раціональні й ефективні форми цього співробітництва:
♦ створення загальних науково-дослідних центрів, бюро, лабораторій для використання новітніх науково-технічних ідей, конструювання, маркетингових досліджень і техніко-економічних розрахунків;
♦ спільні експерименти в області вдосконалювання діючої техніки й технології з метою поліпшення техніко-економічних показників роботи фірми;
♦ спільні вишукування й вивчення закордонного досвіду в області організації виробництва й праці;
♦ поточна координація й консультації з питань науково-технічної політики;
♦ організація підготовки кваліфікованого дослідницького персоналу.
Особливо важливим для науково-технічного співробітництва є аналіз його ефективності. Ефективність отриманих наукових результатів розглядається в декількох аспектах.
Теоретична цінність складається в методах рішення проблеми, областях застосовності результатів, впливі на суміжні галузі науки.
Технічна цінність характеризується рівнем технічних характеристик (надійності, довговічності, продуктивності й т.п.), конкурентоспроможністю, значенням для співробітництва країн і фірм.
Прикладна цінність виражається в можливості й сферах застосування результату в народному господарстві або на фірмі, масштабах впровадження, наявності побічних результатів. Перспективність заходу оцінюється часом, протягом якого можна ефективно використовувати результат.
Передбачувана вартість розробок включає витрати на наукові дослідження, підготовку фахівців, створення й установку необхідного встаткування, на інформаційне забезпечення. Час розробки складається із часу на підготовку матеріально-технічної бази досліджень і їхнє проведення, на одержання й перевірку результатів, на впровадження.
Імовірність реалізації планів і результатів розробки пов'язана з відповідністю наукової й матеріальної бази розроблювальній проблемі, із правильністю обраної форми співробітництва. Економічна ефективність впровадження результатів визначається чистим ефектом (прибутком), строками окупності, конкурентоспроможністю за економічними показниками національного й світового рівня.