Нафта
Геологічні запаси нафти на початку 80-х років Світовою енергетичною конференцією в Детройті оцінювалися в 840 млрд. т умовного палива. По більше пізнім даним достовірні запаси нафти становлять 127 млрд. т умовного палива і ймовірні - 360 млрд. т умовного палива. Крім того, імовірні запаси нафти з нетрадиційних джерел - горючих сланців і бітумінозних пісків - становлять до 750 млрд. т. Достовірні запаси нафти із традиційних джерел у світі розподіляються в такий спосіб (в %): на Ближньому й Середньому Сході (у Саудівській Аравії, Кувейті, Ірані, Іраку) - 70, в Африці (у Нігерії, Алжирі, Лівії) - 9-11, у Північній Америці - 8-10, у Центральній і Південній Америці - 5, у Західній Європі - 5. У цей час трохи менше половини традиційних запасів нафти доводиться на прибережні шельфи. Динаміка достовірних запасів нафти показує, наскільки сильно міняється подання про забезпеченість ними потреби. Ще в довоєнні роки висловлювалася думка, що запасів нафти в США вистачить не більше ніж на 10-12 років. У дійсності ж достовірні запаси нафти донедавна росли. Щорічно значно росте й видобуток нафти (тільки за 1986-1996 р. вона збільшилася в 1,2 рази).
Після Другої світової війни були відкриті найбільші родовища в арабських країнах, в Іраку, Ірані, а також у країнах Північної Африки, у Нігерії, на шельфах Південно-Східної Азії, у Мексиці, на Алясці, у Північному морі (Великобританія й Норвегія). В 70-х роках на видобутку й споживанні нафти й нафтопродуктів позначилося різке підвищення цін, проведене ОПЕК. Ціни досягли 220-230 дол. за безбуржуазність ( 15-кратне збільшення). Підвищення цін обмежило й навіть понизило споживання нафти й привело до заміни її по можливості іншими видами енергії. Частка нафти в паливному балансі миру стала зменшуватися, сильно знизилися й ціни.
В 1995 і початку 1996 р. попит на світовому ринку нафти знову підвищився на 2,3%. Середні ціни на нафту піднялися в 1995 р. до оцінки 16,9 дол. США за безбуржуазність, перевищивши рівень 1994 р. приблизно на 9%. Основна частина приросту довелася на країни, що розвиваються, де попит виріс на 5%. Особливо різке збільшення попиту відбулося в країнах Південної й Східної Азії (8%). У розвинених країнах попит на нафту виріс на 1%, а в країнах з перехідною економікою тривала з 1989 р. щорічне різке скорочення попиту на нафту нарешті припинилося.
Нафта, імовірно, залишиться основним паливно-енергетичним ресурсом ще тривалий час. По оцінках, і в 2020 р. частка нафти у світовому споживанні енергії складе не менш 10%. При цьому варто врахувати, що при існуючій техніці видобутку на поверхню витягає в середньому тільки 30-35% нафті, наявної в надрах Землі, але є технічні можливості підвищення цього відсотка за рахунок штучного збільшення тиску в надрах.
У середині 90-х років видобуток нафти в США становила близько 340 млн. т (в 1985 р. - 440 млн. т). З одного боку, обсяг видобутку не росте внаслідок зниження розвіданих запасів, а з іншого боку - у зв'язку із прагненням їхнього збереження по стратегічних міркуваннях. У цих же цілях утвориться спеціальний запас нафти в 100 млн. т (возможно й більше). Ця нафта заколисана під землю в соляні рудники. Потреби країни в нафті великі. Нафта імпортується, хоча обсяг імпорту в 1985-1994 р. трохи знизився.