Особливості інтеграції в Північноамериканському регіоні
Доцентрові інтеграційні тенденції розвиваються не тільки в Західній Європі. Аналогічні процеси спостерігаються в Північній Америці. Так, у січні 1989 р. набуло чинності американо-канадська угода про вільну торгівлю. У результаті була створена зона вільної торгівлі, що охоплює двосторонню торгівлю майже в 200 млрд. дол. у рік. Разом з тим обидві сторони залишили за собою право вводити власні імпортні обмеження на торгівлю із третіми країнами.
У червні 1991 р. з ініціативи Мексики почалися переговори між цією країною, США й Канадою, що завершилися підписанням 17 грудня 1992 р. угоди про створення Північноамериканської асоціації вільної торгівлі (НАФТА), що вступили в чинність із 1 січня 1994 р. Ключові елементи угоди:
♦ ліквідація всіх мит у взаємній торгівлі до 2001 р.;
♦ поетапне скасування значного числа нетарифних бар'єрів у взаємній торгівлі товарами й послугами;
♦ зм'якшення режиму для американо-канадських капіталовкладень у Мексиці;
♦ лібералізація умов для діяльності банків США й Канади на мексиканському ринку;
♦ створення американо-канадської арбітражної комісії.
На відміну від західноєвропейської інтеграційної моделі НАФТА не має інструментів узгодження економічної політики й діючих наднаціональних інститутів; значні розходження зберігаються в рівнях економічного розвитку держав. По своєму економічному потенціалі Канада й Мексика багаторазово уступають США: ВВП Канади становить близько 10% від ВВП США, а Мексики - 5%; якщо ВВП на душу населення Канади перебуває на рівні приблизно 90% від США, те Мексики - 15%. На відміну від ЄС, де менш розвиненим країнам і регіонам надається фінансова допомога зі спільних бюджетних фондів, НАФТА не надає Мексиці такої підтримки.
Проте, по оцінках експертів, участь у НАФТА дозволить Мексиці скоротити період реформування своєї економіки й досягнення рівня розвинених країн з 50 до 10-15 років. Найбільший виграш від вступу в НАФТА Мексика одержує у вигляді стрімкого зростання надходжень іноземного капіталу, у першу чергу зі США. По обсязі прямих іноземних інвестицій, що мають першорядне значення для розвитку виробництва, до початку XXI в. Мексика посіла перше місце серед країн Латинської Америки.
З іншого боку, ділові кола США зв'язують із НАФТА більші надії, обумовлені значним розширенням американського експорту й пов'язаним із цим збільшенням числа робочих місць. Перенесення трудомістких, материалоемких і екологічно дорогих виробництв зі США в Мексику дозволяє знизити рівень витрат виробництва й підвищити конкурентоспроможність багатьох виробів американської промисловості. У довгостроковому плані за допомогою участі в НАФТА американські ТНК розраховують розширити своя економічна участь у Латинській Америці, а Канада - розширити ринки збуту, скоротити витрати виробництва й підвищити прибутковість нових высокотехнологичных галузей (комп'ютери, телекомунікації й ін.). Крім того, формування либерализированного ринкового простору континентальних масштабів стимулює приплив у Канаду прямих і портфельних інвестицій із третіх країн, головним чином з Японії й країн-членів ЕС.
Аналіз статистичних даних кінця XX в., що характеризують ефективність функціонування НАФТА, дозволяє зробити висновок про те, що це не формальна, а реальна міжнародна інтеграційна структура. Зокрема, до кінця 90-х років XX в. товарообіг США з Мексикою й Канадою виріс більш ніж на 40%. У той же час ряд латиноамериканських країн виражає Невдоволення північноамериканським інтеграційним угрупованням, тому що відповідно до умов НАФТА 62,5% комплектуючих виробів виробники транспортних засобів США, Канади й Мексики зобов'язані закуповувати у фірм НАФТА. Крім того, приплив інвестицій у Мексику, на думку південноамериканських аналітиків, здійснюється за рахунок скорочення прямих іноземних інвестицій в інші країни Латинської Америки. Саме із цієї причини країни Центральної й Південної Америки, у першу чергу Чилі й такі угруповання, як МЕРКОСУР (загальний ринок у складі Аргентини, Бразилії, Парагваю й Уругваю), уже виражають прагнення приєднатися до цієї економічної структури.
Частка країн НАФТА в зовнішньоторговельному обігу Росії незначна й становить тільки 5,5%, з яких 5,2% доводиться на США. В останні роки роль регіону, і насамперед США, у російській зовнішній торгівлі зростає. Російський експорт у США за останні роки збільшиться за рахунок чорних і кольорових металів, у тому числі титану, мінеральних добрив і інших товарів. Зі США в Росію ввозиться широкий спектр товарів, головним чином обробної промисловості; істотна питома вага в імпорті зі США становлять продовольчі товари. Слід зазначити, що США активно використовують різні міри, що обмежують експорт із Росії, наприклад антидемпінгові мита й кількісні обмеження. У свою чергу, і Росія стала застосовувати обмежувальні заходи щодо відношення до імпорту зі США (зокрема, технічні бар'єри на ввіз курячого м'яса). Проте незважаючи на наявні проблеми в зовнішньоекономічних взаєминах Росії із країнами НАФТА, і особливо зі США, у стратегічному плані розширення зовнішньоторговельних зв'язків Росії з даним інтеграційним угрупованням займає одне із пріоритетних місць у зовнішньоекономічній політиці країни.