Показники економічної ефективності
Ця група показників найбільшою мірою характеризує рівень економічного розвитку, тому що показує - прямо або побічно - якість, стан і рівень використання основного й оборотного капіталу країни, трудових ресурсів.
Не вдаючись у докладне перерахування й методику розрахунку показників цієї численної групи, можна виділити з них:
а) продуктивність праці (у цілому, по промисловості й сільському господарстві, по окремих галузях і видам виробництв);
б) капиталоемкость одиниці ВВП або конкретного виду продукції;
в) фондовіддачу одиниці основних фондів;
г) матеріалоємність одиниці ВВП або конкретних видів продукції.
Важливою умовою при аналізі цієї групи показників є необхідність розгляду їх не окремо, а у зв'язку один з одним. Так, висока продуктивність праці може бути досягнута ціною надмірної інтенсифікації праці або величезних капітальних витрат і матеріальних ресурсів.
Тому кожний з основних показників функціонування економіки країни, як правило, деталізується й аналізується за допомогою приватних показників, що відображають вплив різних факторів на основний. Наприклад, продуктивність праці підвищується під впливом зміні в:
♦ техніці й технології;
♦ якості робочої сили (кваліфікація, стан здоров'я, половозрастной склад);
♦ якості використовуваних оборотних коштів;
♦ попиті;
♦ державному регулюванні;
♦ перерозподілі ресурсів капіталу в країні й т.д.
Як вказувалося, ця група показників - сама численна, тому що охоплює функціонування всіх елементів виробничого процесу й невиробничої сфери. Досить сказати, що в статистику колишнього СРСР для оцінки ефективності роботи окремого промислового підприємства Держпланом рекомендувалося більше 500 показників, що не стільки деталізувало аналіз, скільки заплутувало його й давало необ'єктивну картину.
В останні роки в спеціальних дослідженнях і статистичній інформації усе ширше застосовуються показники порівняльної конкурентоспроможності, розроблені МВФ і прийняті в СНС. Ця система показників створена для порівняння цін і витрат в обробній промисловості країни й стосовно середньозважених відповідних індикаторів найбільш розвинених індустріальних країн. Таких показників п'ять.
1. Питомі витрати на заробітну плату (розраховуючи на одиницю продукції).
2. Нормалізовані питомі витрати на робочу силу (розраховуючи на одиницю продукції), тобто випуск продукції на відпрацьовану людино-годину.
3. Рівень повних питомих витрат по елементах доданої вартості, тобто показники питомих видатків всіх первинних факторів виробництва.
4. Порівняльний рівень оптових цін промисловості.
5. Порівняльний рівень експортних цін промислових товарів.
Звичайно, і ця система не повною мірою характеризує економічну ефективність країни, однак одну зі сторін її діяльності - конкурентоспроможність у міжнародній торгівлі - відображає досить вірогідно.
Незважаючи на всі спроби сформулювати агрегатний показник ефективності функціонування національної економіки, який би відображав і рівень економічного розвитку країни, такий показник не створений у зв'язку із численними труднощами відомості воєдино вартісних і натуральних величин, витрат кваліфікованої й некваліфікованої праці й ін. Однак загальний підхід є й укладається в конструюванні показника, що дозволяє співвідносити сукупні результати праці суспільства за звітний рік (ВВП/ВНП, НД) із сукупними витратами всіх факторів виробництва, наведеними до того ж звітному року.
Чим вище рівень економічного розвитку країни, тим активніше й многообразнее форми її зовнішньоекономічних зв'язків. Отже, участь країни в міжнародних економічних відносинах почасти може відображати рівень її економічного розвитку.