Половозрастные характеристики
По половозрастным категоріях розподіл працездатного населення на економічно активне й неактивне в країнах із приблизно рівним рівнем розвитку економіки проте по-різному. Це залежить і від політики, що проводиться в сфері освіти, і від кадрової політики на підприємствах, від розвиненості систем соціального забезпечення, економічної кон'юнктури, розвитку НТП і інших факторів. Наприклад, які тенденції можна простежити серед економічно активного населення молодих віків?
Так, за даними статистики про участь молоді у віці 15-19 років у суспільному виробництві країни можна умовно розділити на дві групи. В одній групі країн - США, Канада, Великобританія - і економічно активне населення серед молоді даної вікової групи становить більше 50%; в іншій групі країн - Японія, Італія - приблизно 20-30%. Така більша різниця в ступені участі молоді даного віку в суспільному виробництві пояснюється вимогами до обов'язкового утворення: більше твердими в одних країнах, більше ліберальними в інші.
Який вплив така політика в галузі освіти робить на ринок праці й суспільний розвиток у цілому?
З одного боку, ранній вступ молоді на ринок праці виховує в неї вже з перших кроків установку на працю, на самостійність і ініціативність у трудовому й громадському житті, формує такі якості робочої сили, як мобільність, многопрофильность трудової діяльності.
З іншого боку - відсутність закінченого загального середнього або спеціального середнього й вищого утворення веде до зниженого стартового рівня якості робочої сили, підвищувати який доводиться вже в процесі трудової діяльності.
Крім того, чим у більше ранньому віці вступає молодь на ринок праці, тим вище нестійкість її зайнятості: висока плинність, безробіття. Це веде до прямих моральних і матеріальних втрат як у самої молоді, так і в суспільстві в цілому.
Зважена політика відносно молоді цієї вікової групи, комплекс мер по її профорієнтації й адаптації до трудового життя визначають загальну ситуацію із зайнятістю на ринку праці.
Серед молоді у віці 20-24 років частка економічно активного населення вирівнюється. У першій групі країн вона збільшується в півтора разу: у США - з 55 до 76%, Канаді - з 58 до 81%, у Великобританії - з 57 до 77%. У другій групі країн ця частка збільшується більш значно: у Японії - з 17 до 72%, в Італії - з 28 до 68%. Що ж стосується молоді у віці 25-29 років, то в більшості країн вона досягає практично піка участі в економічному житті (82% - у США, 85 - у Канаді, 78 - у Великобританії, 78 - в Італії, 90% - у Швеції).
Специфічні тенденції відзначаються в зайнятості економічно активного жіночого населення. У жінок ріст активної участі в суспільному виробництві відбувається у віковій групі 20-24 року й потім знижується, що пов'язане з появою в них сімейних обов'язків по вихованню дітей. Так, у США у віковій групі 16-19 років економічно активне населення становить 54%. Потім його частка різко зростає в жінок 20-24 років - до 72%. І потім, починаючи з віку 45-49 років, поступово знижується аж до 55-літнього віку й різко іде на спад у старших вікових групах: 54,5% у віковій групі 55-59 років, 35,2% - 60-64 року, 16% - у групі 65-69 років. Аналогічні тенденції спостерігаються в Канаді.
У Швеції участь жінок у суспільному виробництві різко збільшується: з 51% у групі до 19 років до 82% у віковій групі 20-24 року. Питома вага економічно активного жіночого населення продовжує збільшуватися до 94% у віковій групі 40-44 року й не знижується нижче 80% аж до вікової групи 60-64 року. Потім відбувається швидке падіння питомої ваги жінок у суспільному виробництві.
У Франції ми спостерігаємо іншу картину. Тут максимальна питома вага - 75,7% - досягається у віковій групі 25-29 років, потім він знижується й у вікових групах від 30 до 59 років становить у середньому з невеликими коливаннями від 71 до 63%.
Досить специфічний рух у зайнятості жінок відзначається в Японії. У цій країні участь жінок у суспільному виробництві по вікових групах іде стрибкоподібно. Частка економічно активного населення серед дівчин у віці 15-19 років невелика - 17,3%. Потім іде різкий стрибок у віковій групі 20-24 року, коли жінки ще не обтяжені родиною й вихованням дітей. Їхня частка участі в суспільному виробництві становить 74,3% - найвища питома вага серед інших вікових груп. Потім питома вага різко знижується й у групі 30-45 років є найменшим - 51,1% - серед інших груп працездатного віку. Частка зайнятості жінок у суспільному виробництві знову починає рости й досягає другого піка 68-70% у вікових групах 40-44 і 45-49 років, потім знижується. При цьому участь жінок у суспільному виробництві продовжує залишатися високим у порівнянні з іншими країнами. Так, наприклад, якщо в Японії економічно активне жіноче населення у віці 65-69 років становить 26,3%, те в США - 16, в Італії - 2,2, у Великобританії - 2,7%.
Що ж стосується участі в суспільному виробництві осіб пенсійних віків, від 60 років і більше, те можна відзначити дві країни, що відрізняються високою часткою» активності літніх трудящих в економічному житті. У Японії у віковій групі 65-69 років економічно активне населення становить 38%, у віковій групі 70-74 року - 25% і у віковій групі 75 років і більше - 11%.
Частково така висока частка економічно активного населення серед осіб старших віків пояснюється соціальним статусом працівників. У Японії більше висока питома вага самозайнятих працівників, підприємців і членів, що допомагають, родини, чим в інших розвинених країнах. Тут треба відзначити, що граничний вік у робітників та службовців для роботи на підприємствах фірм становить 55-60 років, після чого працівник одержує вихідну допомогу розміром у кілька річних сум заробітної плати, і це допомагає йому відкрити власну справу.
У Швеції також висока питома вага економічно активного населення серед осіб старших віків: 51% - у віковій групі 60-64 року, 13% - у віковій групі 65-69 років, 6% - у віковій групі 70-74 року, 3% - в осіб 75 років і більше. У цій країні на настільки активну участь у суспільному виробництві осіб старших віків впливають сприятливі умови праці, пільговий режим робочого часу, розвинена система послуг.
Крім категорії зайнятості, що розуміється як зайнятість у суспільному виробництві, є категорія незайнятості. Ця категорія включає два поняття - безробіття й змушеної незайнятості.