Енциклопедія економіки

Ефективність цього підходу наочно підтвердила Конференція ООН у Ріо-де-Жанейро по навколишньому середовищу й розвитку. Підводячи підсумки роботи, генеральний секретар Моріс Стронг підкреслив безпрецедентний масштаб і значимість цієї події. Мир після конференції повинен стати іншим, іншими повинні стати дипломатія й система міжнародних відносин. Ми виживемо тільки всі разом, у противному випадку не виживе ніхто. Процес Рио не кінчений, він, навпаки, тільки починається. Треба продовжувати активну роботу з вироблення на основі Декларації Рио «Хартії Землі». Варто почати й більше рішучі кроки в розвитку положень Конвенції про зміну клімату, по скороченню викидів в атмосферу вуглекислого газу. Необхідно шляхом спеціальних рішень Генеральної Асамблеї ООН конкретизувати «Порядок денний на XXI століття», доповнити її поруч важливих цільових настанов, домогтися більше обов'язкових рішень із питань, пов'язаним з передачею країнам, що розвиваються, нових екологічно безпечних технологій і т.д. Для того щоб дійсно сконцентрувати зусилля на екологічній безпеці, запобіганні екологічної катастрофи, життєво необхідні:

♦  адекватне розуміння масштабності, складності й глибини проблеми, визнання абсолютної пріоритетності її рішення для майбутнього;

♦  відповідному цьому розумінню статус, правове, законодавче, фінансове, технічне й професійне забезпечення екологічних програм;

♦  удосконалювання виробничо-галузевої структури економіки, орієнтованої на використання чистих, ресурсосберегающих і набруднити технологій;

♦  реальна відповідальність всіх і будь-яких природопользователей за порушення природоохоронних законодавств і за небезпечні їхні наслідки;

♦  здійснення програм фундаментальних досліджень в області вивчення біосфери й наукового забезпечення природоохоронної діяльності;

♦  створення системи спеціально охоронюваного біосферного фонду, основою якого повинен бути биосферно(природно)-заповідний фонд;

♦  налагодження системи комплексного біосферного моніторингу, включаючи систему біосферних катастроф, служби ефективного контролю й т.д.;

♦  проведення обов'язкової незалежної екологічної експертизи проектованих, споруджуваних і діючих об'єктів, що є джерелом підвищеної небезпеки;

♦  забезпечення глобальної й національної безпеки через систему ефективності природоохоронної взаємодії всіх держав світового співтовариства;

♦  усілякий розвиток биосферно-екологічного й природоохоронного виховання й утворення, підготовка професійних кадрів у цій сфері діяльності.

Реалізація всього комплексу зазначених мір, підкріплена необхідними вкладеннями в національні й міжнародні екологічні програми, зможе поставити надійний заслін перед безграмотністю, безвідповідальністю й сваволею й тим самим усунути небезпека екологічної катастрофи, що стала реальною погрозою для всієї планети.