Рівень і якість життя населення
Рівень життя населення країни в значній мірі характеризується структурою ВВП по використанню. Особливо важливий аналіз структури приватного кінцевого споживання (особистих споживчих видатків). Більша частка в споживанні товарів тривалого користування й послуг свідчить про більше високий рівень життя населення й, отже, більше високому загальному рівні економічного розвитку країни.
Аналіз рівня життя населення звичайно супроводжується аналізом двох взаємозалежних показників: «споживчий кошик» і «прожитковий мінімум».
Рівень життя оцінюють також по показниках:
♦ стану трудових ресурсів (середня тривалість життя, рівень утворення населення, споживання на душу населення основних продуктів харчування в калоріях, у протеїновому втримуванні, рівень кваліфікації трудових ресурсів, чисельність учнів і студентів на 10 тис. чоловік населення, частка видатків на утворення у ВВП);
♦ розвитку сфери послуг (число лікарів на 10 тис. чоловік населення, число лікарняних ліжок на 1 тис. чоловік населення, забезпеченість населення житлом, побутовими приладами й т.п.).
В останні роки у світовій практиці для визначення якості життя стали користуватися показниками (або індексами) суспільного розвитку країни, що поєднують у собі багато економічних і соціальних показників, що включають освітній рівень населення, тривалість життя, тривалість робочого тижня й ряд інших. Так, індекси суспільного розвитку, опубліковані в Доповіді програми ООН по розвитку людських ресурсів (1993 р.), дають наступну картину (табл. 3).