Енциклопедія економіки

З погляду забезпеченості продовольством у післявоєнні десятиліття остаточно визначилися географічні райони Землі, що характеризуються визначено вираженими рисами:

♦  по-перше, це індустріальні зони миру, включаючи Західну й Північну Європу, Північну Америку, Австралію і Японію - регіони, які зіштовхуються не з дефіцитом високоякісного продовольства, а з його надлишком. Однак залишається поза увагою дослідників та обставина, що продовольча безпека розвинених країн багато в чому спочиває саме на голоді країн, що розвиваються: власних продовольчих ресурсів при найвищій продуктивності аграрного сектора ледь би вистачило розвиненим країнам, якби в країнах, що розвиваються, не були створені цілі аграрні анклави, контрольовані ТНК, продукція яких призначена для ринків розвинених країн;

♦  по-друге, це райони півдня Європи й Середньої Азії, а також більшість країн Латинської Америки, країни Магриба й АСЕАН, у яких продовольче забезпечення перебуває на рівні, що наближається до норми, з погляду вимог ВІЗ ООН;

♦  по-третє, це країни Східної Європи, СНД і Прибалтійські країни, а також Індія, Єгипет, Індонезія, продовольче забезпечення яких перебуває на «припустимому» рівні відхилення від норми по стандартах ВІЗ ООН;

♦  по-четверте, це країни, що розвиваються, гнітюча частина населення яких саме й випробовує всі ваги продовольчої кризи (яскравий приклад - країни південніше Сахари).