Росія й країни, що розвиваються
Відносини Росії з багатоликим миром країн, що розвиваються, фактично лише формуються. Відсутність чітко декларируемых цілей і завдань російської зовнішньоекономічної політики відносно цих регіонів може привести до формування в країн, що розвиваються, стійкого подання про Росію й інші країни СНД як про нових привілейованих партнерів Заходу, які не тільки відвернулися від них, але й претендують на роль «третього миру» Північної півкулі. Це чревате звуженням кола російських партнерів на світовому ринку, ослабленням міжнародних економічних, та й політичних позицій країни у світі в цілому.
Необхідна розробка довгострокової, добре обґрунтованої концепції й стратегії, що опирається на неї, зовнішньоекономічних відносин Росії із країнами, що розвиваються, як у цілому, так і з виділенням регіонів, груп країн і окремих, особливо значимих для неї в перспективі країн-партнерів. Різне наповнення відносин по окремих напрямках і країнам повинне опиратися на об'єктивні фактори - рівень і передбачувані тенденції економічного розвитку країн, їхній економічний потенціал, експортні й імпортні можливості й ряд інших.
Основою, наприклад, латиноамериканського напрямку в політику може стати те, що Росія й провідні країни Латинської Америки перебувають в одній перехідній стадії розвитку, хоча й у різних її крапках, - будівництва повноцінного цивільного суспільства з ринковою економікою, інтегрованої у світове господарство. Незважаючи на якісно унікальні стартові позиції, саме з Аргентиною, Бразилією, Мексикою й іншими країнами цього регіону в Росії є набагато більше подібних проблем, чим з державами, наприклад, Західної Європи, Південно-Східної Азії або Африки. Це створює принципово іншу, чим колись, основу для взаємодії із зазначеною латиноамериканською групою країн.