Росія й країни Східної Європи
Країни Східної Європи з їх відносно обмеженим господарським потенціалом і середнім за світовими стандартами рівнем промислового розвитку, на жаль, втратили роль головних економічних партнерів Росії. Цьому сприяв ряд об'єктивних факторів, зокрема курс Росії на відкриту економіку, прагнення широко використовувати західний капітал, передовий технічний і організаційний досвід, заробити за допомогою експорту гостро необхідну валюту, а також відмова від недавніх ідеологічних установок по розвитку ВЭС.
Разом з тим відродження масштабних господарських зв'язків Росії із країнами цього регіону відповідає корінним інтересам обох сторін. Будучи порівняно великим імпортером капіталу, Росія разом з тим могла б у доступному для огляду майбутньому при досягненні конвертованості рубля стати великим інвестором в економіку країн Східної Європи. Інтерес Росії в інвестуванні коштів в економіку своїх колишніх партнерів по СЭВ укладається у відтворенні й збереженні життєво важливих господарських зв'язків шляхом придбання частини акцій підприємств, що були в недавнім минулому великими постачальниками на радянський ринок, учасниками великих коопераційних проектів.
Зацікавленість східноєвропейських країн у російських інвестиціях укладається головним чином у збуті своєї продукції на ємному ринку Росії, швидше за все, при поставці їм сировини й матеріалів, тобто в збереженні сформовані в попередні десятиліття поділу праці. Такий інтерес стає усе більше явним у міру догляду в минуле ейфорії, що виникла в Східній Європі у зв'язку з ліквідацією СЭВ і Варшавського Договору, і рятування від ілюзій про швидку переорієнтацію зовнішньої торгівлі цих країн на Захід. В умовах переходу Росії і її східноєвропейських партнерів до ринкової економіки інвестиційне співробітництво, так само як і зовнішньоекономічній діяльності (ВЭД) у цілому, повністю втрачає свою колишню ідеологічну функцію, а тому може здійснюватися на основі критеріїв ефективності й комерційної вигоди.