Шляхи включення Росії в МРТ
Щодо шляхів включення Росії в МРТ і мирохозяйственные зв'язку існує безліч точок зору, однак безсумнівно, що успішне рішення цієї проблеми буде в остаточному підсумку залежати, по-перше, від оздоровлення економіки країни на шляхах її структурної перебудови й переходу до ринкових умов господарювання, а по-друге, від створення діючих законодавчих, організаційних, матеріальних і технічних передумов для цього.
Що стосується оздоровлення економіки й структурної перебудови, те це вимагає зусиль, часу й ресурсів. Значно менших зусиль вимагає створення законодавчого поля й сприятливих умов для безпосереднього залучення Росії в міжнародні інтеграційні процеси.
Росія як суверенна держава робить, по суті, лише перші кроки на світовій арені. У цих умовах має бути в стислий термін розробити довгострокові, науково обґрунтовані пріоритети в зовнішньоекономічній політиці країни. Причому, як відомо, і зовнішньополітичний і зовнішньоекономічний курси, нерозривно зв'язані між собою, складаються поки у вкрай несприятливих умовах. До того ж Росія успадкувала від колишнього Радянського Союзу не тільки сформованими десятиліттями стереотипи відносин із зовнішнім миром, але й гнітючу частину міжнародних економічних зобов'язань колишнього СРСР.
Росія слабко залучена в МПК, торгівлю послугами, міжнародну міграцію капіталу у формі прямих інвестицій, а також межстрановой науково-технічний і інформаційний обмін.
Економіка країни виявилася залежної від експорту вузького кола товарів, насамперед паливно-сировинної групи, а також від імпорту багатьох споживчих товарів. Ступінь її відкритості не відповідає внутрішнім можливостям Росії, масштабам і глибині проблем, що коштують перед нею.
У цих умовах треба буде розв'язати багато роблем принципової важливості органічного входження Росії у світове господарство, використання повною мірою можливостей МРТ для рішення своїх внутрішніх завдань, географічних і структурних проблем зовнішньоекономічних зв'язків країни. Має бути не просто проголосити перехід Росії протягом певного часу до економіки відкритого типу, але й прийняти відповідні рішення по практичній реалізації цього курсу.
Представляється, що ключ до створення життєздатної економіки перехідного періоду в Росії - у її відкритості. На цьому шляху різко скорочуються строки рішення завдання значного зниження рівня монополізації. В умовах відкритої економіки ціни світового ринку прямо й побічно визначають ціни на вітчизняну продукцію й роблять це набагато ефективніше, ніж будь-який державний орган. У цьому випадку у виробників Росії залишається один головний шлях для процвітання - підвищення якості й конкурентоспроможності продукції, розширення її виробництва при скороченні витрат. Зрозуміло, перехід до економіки відкритого типу - процес цілеспрямований, здійснюваний поетапно таким чином, щоб зовнішня конкуренція не перетворилася замість творчого фактору в чинність, що руйнує російську економіку.
Формування цін на продукцію в економіці Росії перехідного періоду під впливом світового ринку висуває на передній план механізм оцінки основних факторів виробництва - природних ресурсів, капіталу й праці. При цьому, однак, оцінки будуть відхилятися від критеріїв світового ринку, загальноприйнятих подань. У перехідний період нераціонально орієнтуватися на «нормальну» рентабельну роботу значної частини підприємств, оскільки зіткнення зі світовим ринком виявить їхню неконкурентоспроможність, а отже, і збитковість.
Звідси перед державою встає дуже важливе завдання: централізований перерозподіл фінансових ресурсів, спрямована на створення умов, що забезпечують виживання вітчизняної економіки в умовах її все більшої відкритості. Необхідні економічна переоцінка й економічний захист всіх державних ресурсів - землі, природних багатств, фондів, запасів сировини, матеріалів, готової продукції. Головне надбання Росії в перехідний період - природні багатства. Вони вимагають раціонального використання й високої оцінки відповідно до критеріїв світового ринку.
Відзначаючи роль світового ринку як потужних коштів боротьби з монополізмом і рішення проблеми ефективного функціонування народного господарства в перехідний період, необхідно виходити з того, що робити економіку країни відкритої треба тільки за умови економічної оцінки й економічного захисту її ресурсів. У цьому випадку знижуються ризики негативних проявів в економіці під впливом її відкритості й стають більше ясними позитивні результати впливу світової економіки й світового ринку на російську економіку в цих умовах.
У перспективі усе більше настійної стає необхідність масштабної участі Росії в рішенні глобальних проблем людства. При цьому важливо не просто усвідомлювати наявність зовнішніх глобальних проблем ( чийде мова про освоєння Світового океану, проблемі охорони навколишнього середовища або про регулювання світового господарства), а вважати їхнє рішення не чиїмсь, а саме своєю справою. Підхід Росії із глобальних позицій до участі у світових справах повинен стати тридцятилітньому частиною національного інтересу. Однак активна участь Росії, як і будь-якої іншої країни, у рішенні глобальних проблем через національний інтерес вимагає повнокровної участі в роботі міжнародних багатобічних структур, у число яких крім ООН входять її спеціалізовані й регіональні організації (Конференція ООН по. торгівлі й розвитку - ЮНКТАД, Організація Об'єднаних Націй по промисловому розвитку - ЮНИДО, Продовольча й сільськогосподарська організація ООН - ФАО, Міжнародний валютний фонд - МВФ, регіональні економічні комісії), а також такі всесвітні по сфері свого прояву організації, як Всесвітня торговельна організація (ВТО), Всесвітній банк, Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОИС) і регіональні державні утворення (Європейський союз - ЄС, Європейська асоціація вільної торгівлі - ЕАСТ, Організація економічного співробітництва й розвитку - ОЭСР і ін.). Звідси курс Росії на активізацію роботи в міжнародних організаціях, у яких вона є повноправним членом, і на одержання статусу члена в організаціях, де вона таким не є (наприклад, у ВТО).
У світлі сформованих нових реалій вимагають більше глибокого аналізу й осмислення принципові питання економічних взаємин Росії із країнами ближнього й далекого зарубіжжя.