Система керування ЄС
Механізм функціонування ЄС ґрунтується насамперед на політико-правовій системі керування, що складається як із загальних наднаціональних або міждержавних органів, так і з елементів національно-державного регулювання. Охарактеризуємо основні владні структури ЄС.
Рада міністрів (Рада) – законодавчий орган, що грає славну роль у системі влади. На його рівні приймаються рішення по реалізації єдиної політики ЄС. Голосу різних Країн зважені по їхній економічній чинності, і рішення в ньому приймаються кваліфікованою більшістю (але на практиці намагаються домагатися одностайного голосування).
Європейська рада
(Евросовет), у його склад входять глави держав і правительств країн-членів ЕС. Тут обговорюються питання принципового характеру й рішення приймаються на основі консенсусу.
Комісія європейських співтовариств (Комісія, КЕС) – виконавчий орган, що має право подавати на затвердження Раді міністрів проекти законів. Сфера її діяльності досить велика й різноманітна. Так, КЕС здійснює контроль за дотриманням митного режиму, діяльністю аграрного ринку, за податковою політикою й т.д.; вона виконує ще цілий ряд функцій, у тому числі фінансування з фондів, що перебувають у її розпорядженні (соціального, регіонального, аграрного); самостійно веде переговори із третіми країнами, їй належить право розпоряджатися загальним бюджетом. Одним з найважливіших напрямків її діяльності є приведення у відповідність національних законодавств, стандартів і норм.
Європейський парламент (Європарламент) – контролюючий орган. Взаємодіє з Радою міністрів і КЕС, затверджує бюджет.
Суд європейських співтовариств (Суд) – вищий судовий орган, покликаний забезпечувати виконання договорів і реалізацію основних принципів ЄС.
Крім перерахованих існують інші владні й консультативні органи, а також різні допоміжні установи - різного роду комітети, комісії, підкомісії, фонди фінансового регулювання.