Спільна науково-технічна політика
На початкових етапах розвитку ЄС спільні дії в області НИОКР були переважно спрямовані на розвиток вугільної, металургійної промисловості і ядерної енергетики. На початку 80-х років підсилилася координація науково-технічної діяльності. Першим кроком було прийняття «рамкової» комплексної програми (1984-1987), що вводила середньострокове планування науково-технічної діяльності ЄС. Однак основним у розробці єдиної науково-технічної стратегії стало прийняття в 1989 р. другий, а потім і діяла з 1995 по 2000 р. третьої комплексних програм. Вони були націлені на підтримку й посилення конкурентоспроможності європейської промисловості в області новітньої технології перед особою конкуренції на світовому ринку, насамперед з боку США і Японії.
Головними цілями науково-технічної політики Європейського союзу на сучасному етапі стають:
♦ співробітництво між країнами, координація й взаємодія між наукою й промисловістю;
♦ підтримка досліджень по ключових напрямках науково-технічного прогресу, для проведення яких у більшості компаній середнього масштабу відсутні необхідні кадрові й фінансові можливості.
Велике значення має діюча з 1985 р. незалежна великомасштабна багатоцільова програма співробітництва 19 країн Європи - «Эврика», відкрита й для фірм інших країн.