Стан земель у країнах Азії, Африки й Латинської Америки
Значне виснаження земельних ресурсів відбувається в країнах Азії. Це результат примітивного ведення господарства в умовах швидкого росту населення, оброблення тих самих культур, оранки нових малопродуктивних земель, перевантаження пасовищ. У Південній і Південно-Східній Азії застосовується подсечная система землеробства: подсечно-перелогова, при якій використовуються продукти гниття зрубаного лісу, і подсечно-вогнева, заснована на спалюванні лісу й використанні золи. Такі хижацькі способи ведення землеробства прискорюють деградацію ґрунтів, їхнє вибуття, приводять до засолення земель, опустыниванию. Проводяться окремі заходи щодо боротьби з ерозією, головним чином великими господарствами, що використовують зрошувальні системи, які в країнах Азії є з давніх часів. Боротьба з ерозією вимагає насамперед підвищення культури землеробства й капітальних вкладень, що не під силу більшості дрібних селянських господарств країн, що розвиваються.
Швидкі процеси ерозії й дефляції, а також загального виснаження орних і пасовищних земель відбуваються в країнах Африки, де широко поширені відсталі способи ведення господарства. Подсечно-Вогневе землеробство вже не може здійснюватися в колишніх масштабах, ліс випалений. Перелогове землеробство внаслідок неухильного скорочення строків перелогу приводить до падіння продуктивності землі. Тропічні зливи при порушенні рослинного покриву швидко змивають ґрунт, приводять до утворення ярів. На пасовищних землях рослинний покрив деградує внаслідок перевипасу. Іде процес опустынивания, у який утягуються в районах півночі й півдню від Сахари тисячі квадратних кілометрів напівпустельних земель. У Сахарі й Сахеле відбуваються курні бури, причому їхня інтенсивність настільки велика, що пісок і пил часом переносяться через Атлантичний океан і досягають Вест-Індії. Перетворюються в пустелю й частини рівнини Калахарі, що при подальшому розвитку процесів, що відбуваються тут, може повністю стати пустелею.
У країнах Латинської Америки площа сільськогосподарських угідь розширюється, що відбувається значною мірою за рахунок зменшення лісових площ. Широко застосовується подсечно-вогнева система землеробства, що, як ми вже відзначали, веде до поширення ерозійних процесів. Ці процеси спостерігаються у всіх країнах Латинської Америки - від Мексики до Аргентини, у тому числі й на великих рівнинах Пампи. Ерозією, дефляцією охоплена більша частина оброблюваної землі в цих країнах. Слід зазначити, що з метою боротьби з руйнуванням ґрунту проводиться вивчення земель, їхня інвентаризація, здійснюються й відомі протиерозійні міри, але поки в дуже обмежених межах.
В Австралії розвиток скотарства протягом ряду десятиліть привело до погіршення пасовищних земель; цьому сприяли й періодичні посухи; оранка в «пшенично-овцеводческом поясі» викликала процеси ерозії. У цей час приймаються заходи щодо меліорації, засипанню ярів, оранці поперек схилів, залудінню еродованих земель, спорудженню втихомирити валів. Має бути ще чимало зробити, щоб затримати ерозійний процес, не говорячи вже про його повну ліквідацію.
Стан земельних ресурсів в усьому світі, і насамперед у країнах, що розвиваються, викликає серйозні побоювання у зв'язку із завданнями збільшення виробництва продуктів харчування.
Величезне значення для життя на Землі має ліс. За допомогою світлової енергії, що поглинається хлорофілом рослин, тобто шляхом фотосинтезу, утворяться органічні речовини, необхідні й самі рослини, і всім іншим живим організмам. Це один з основних біологічних процесів, що відбуваються на Землі. Щорічно на Землі утвориться більше 100 млрд. т органічних речовин, з яких половина доводиться на частку рослинності суши, головним чином лісів, а інше - на частку рослинності океанів і морів. Рослинами поглинається й засвоюється щорічно близько 200 млрд. т двоокису вуглецю й виділяється до 150 млрд. т кисню. Досить ефективну роль у цьому процесі грає ліс, що охоплює своїми підземними й надземними багатоярусними структурами більшу, ніж іншої рослини, частина біосфери вважаючи на одиницю займаної площі.