Визначення голоду і його природа
По оцінках ФАО, загальна чисельність людей, що страждають від гострого голоду, на початку 70-х років становила 400 млн. чоловік, в 1980 р. вона вже наблизилася до 500 млн. чоловік, а згодом (на початку 90-х років) у зв'язку із кризовою продовольчою ситуацією в Африці коливалася від 600 до 700 млн. чоловік. Слід зазначити, що критерієм голоду в даній оцінці прийнята його крайній ступінь, обумовлений «критичним рівнем» енергетичних потреб організму, достатнім лише для виживання. Якщо ж для визначення голоду застосувати менш твердий підхід, то число голодуючих у країнах, що розвиваються, виявиться ще більшим. Драматизм продовольчої ситуації укладається в тім, що голод у країнах, що звільнилися, - явище не тільки масове, але й постійного, супутнього повсякденного життя широких верств населення.
Щоб зрозуміти природу голоду як суспільного явища, важливо мати на увазі, що він проявляється у двох різних формах: «схованої» (хронічної) і «явної» - у вигляді спалахів масового голоду внаслідок недородів або повної загибелі врожаїв через стихійні лиха або військові конфлікти. Перша форма - хронічний голод на ґрунті вбогості й відповідно надзвичайно низкою купівельної спроможності населення - проявляється як свого роду «невидимий» криза, що викликає постійні фізичні позбавлення сотень мільйонів людей у ряді сменяющих друг друга поколінь. Хронічний голод став невід'ємною рисою способу життя значної частини населення країн, що розвиваються, позбавлених елементарних засобів існування. Парадоксальним здається, що від голоду й недоїдання страждають самі виробники продовольства - малоземельні й безземельні селяни, орендарі, сільськогосподарські робітники. Задавлені нестатком, вони виявляються не в змозі не провадити, не купувати продукти харчування в кількості, достатній, щоб прокормити себе й свої родини. У цілому в країнах, що розвиваються, близько 80% страждаючих від хронічного недоїдання проживають у сільських районах.
Хронічний голод наносить народам країн, що звільнилися, непоправний збиток у відтворенні трудових ресурсів скорочує тривалість життя, сприяє підтримці високого рівня смертності. У проявах голоду в «схованій» формі, що не залежить від величини зібраного врожаю й стану національного продовольчого фонду, особливо чітко простежуються соціальні джерела цього нещастя.