Енциклопедія економіки

У вышедших у світло в 1959 р. «Нарисах про світову економіку» зібраний ряд опублікованих раніше в англійських журналах статей (нарисів). Розглядаючи проблеми розвитку міжнародних економічних відносин в 50-х роках, автор як довгострокова мета висуває поступову відмову від накопичення в торгівлі численних протекціоністських бар'єрів. Хикс прагне до того, щоб знову додати академічну респектабельність ніколи настільки популярному серед англійських економістів гаслу вільної торгівлі. У ході теоретичного аналізу він повинен визнати, однак, що традиційному трактуванню зазначеної проблеми (у системі вільної торгівлі кожний учасник максимізує виробництво тих товарів, випуск яких сполучений з найменшими порівняльними витратами) бракує переконливості. Представники кембриджської школи (А. Маршалл, А. Пигу) відзначали вже можливість розбіжності «видимих» приватних витрат із сукупними суспільними витратами на виробництво якого-небудь товару. Наводити приклад з області сільськогосподарського виробництва, коли рівень приватних витрат не відображає процеси виснаження родючих ґрунтів, Хикс визнає, що в таких умовах інтенсивне розширення вивозу сільськогосподарських товарів на ділі повинне спричинити посилення руйнівних процесів. Особливо істотними представляються міркування автора щодо неминучого збільшення розходжень між «видимими» і справжніми витратами в умовах «недосконалої конкуренції» і розвитку монополістичних відносин.

Свої надії на збереження відносин вільної конкуренції й обмеження монополії автор зв'язує з підтримкою режиму вільної торгівлі й збільшенням ступеня «відкритості» національної економіки стосовно світового ринку. Тим часом уже до початку нашого сторіччя виявилася повна ілюзорність подібних сподівань. В. И. Ленін показав, що перші кроки на шляху створення монополістичних об'єднань були раніше пройдені країнами з високим охоронним тарифом (Німеччина, США), але й «Англія з її системою вільної торгівлі показала лише деяким пізніше той же основний факт: народження монополій з концентрації виробництва» [В. И. Ленін. Полн. собр. соч., т. 27, с. 421.]. Хвиля нових протекціоністських обмежень, що виражала підрив відносин вільної конкуренції, у свою чергу сприяла подальшому зміцненню позицій монополій, що затвердилися в ключових галузях капіталістичної економіки. Непрямі визнання цього можна знайти й у книзі Хикса: він відзначає, зокрема, що ріст обмежень у сфері імпорту «сам по собі породжує деякі тенденції, що сприяють поширенню комбінування й картелизации захет отрасли, щоМ, а тим самим сильней обмежує конкурентні відносини» [J. Hicks. Essays in World Economics. Oxford, 1959, p. 47. ].

На користь вільної торгівлі Хикс висловлювався ще у своїх ранніх публікаціях, що ставляться до часів Великої депресії. Через два десятиліття, до початку 60-х років, багато хто з колишніх висловлень виглядали, за словами англійського економіста, «так, ніби вони належали інший світу». Серйозні потрясіння системи міжнародних економічних відносин між капіталістичними країнами викликали до життя, як вказується в книзі, серію следовавших друг за другом криз платіжного балансу. Різкі зміни в співвідношенні чинностей, викликані другою світовою війною, і труднощі першого післявоєнного років породжували ряд додаткових проблем. У якості одного з головних коштів стимулювання експорту й обмеження імпорту багато капіталістичних країн прагнули використовувати знецінення своєї валюти. При всій стриманості й академічності викладу Хикс не може не відзначити, що важливими коштами проштовхування американських товарів на ринки західноєвропейських країн у такій ситуації виявлялися й заходу, передбачені «планом Маршалла» [Ibid., p. 55. ].

Важливе місце в книзі відведено аналізу проблем неухильного росту цін у післявоєнній капіталістичній економіці. Саме в цій роботі, мабуть, з найбільшою повнотою викладена теоретична концепція сучасної інфляції Хикса. В одному з нарисів («Нестабільність заробітної плати») автор порівнює між собою різні підходи до визначення господарської стабільності. В економіці, що характеризується постійним підвищенням продуктивності праці, стабільність може зв'язуватися або з незмінністю грошових доходів і паралельним зниженням цін на товари й послуги («стара стабільність», по характеристиці Хикса), або зростанням доходів [Відразу ж помітимо, що таке збільшення грошових доходів Хикс незмінно зводить до підвищення заробітної плати.] і збереженням незмінного рівня цін («нова стабільність»). Зіставляючи характеристики економічного розвитку в обох випадках, він показує, що рівноважний рівень позичкового відсотка в умовах «нової стабільності» виявляється вище, ніж при неухильно, що знижуються цінах. У цьому автор бачить одну із причин неефективності грошово-кредитної політики - неефективності, що особливо наочно виявилася в 40-х роках нашого сторіччя. Найбільш складні проблеми, на думку автора, «нова стабільність» породжує в сфері руху заробітної плати й купівельної спроможності грошей.

При «старій стабільності» як рівень заробітної плани, так і її структура порівняно в'януло реагують на невеликі зміни, що відбуваються на ринку робочої сили: «Сформовані відносини між робітниками, а також між робітниками й підприємцями, втілені в структурі заробітної плати, стали загальноприйнятими, що у великій мері може пояснюватися, імовірно, що устоялись звичками» [J. Hiсks. Essays in World Economics, p. 112. ]. В обстановці «нової стабільності» такий інституціональний механізм, що втримує заробітну плату від надмірного росту, перестає функціонувати. Підвищення заробітної плати, перехлестывающее «через край», стає джерелом росту, що не припиняється, цін.

Доти поки існував золотий стандарт, стабільність доходів («стару стабільність») забезпечували самі закони обігу повноцінних грошей. У нових умовах на зміну золотому стандарту, за словами Хикса, приходить так званий «трудовий стандарт». Це неминуче повинне спричинити зміна механізму міжнародних розрахунків і загострення конфліктів між капіталістичними країнами, що виявляються в цій сфері. «Якщо золотий стандарт носив міжнародний характер, - читаємо ми в цій книзі, - те трудовий стандарт обмежений національними рамками» [Ibid., p. 89.].

Характеристика «трудового стандарту» і теза про горезвісну спіраль «заробітна плата - ціни» (неодноразово висувався й до виходу у світло публікацій Хикса, але сформульований останнім в особливо категоричній формі) згодом одержали надзвичайно широке поширення в буржуазній економічній літературі.

Концепція інфляції Хикса містила ряд реалістичних спостережень. Істотну роль при аналізі післявоєнного росту дорожнечі життя, безумовно, повинен грати облік особливостей сучасного грошового обігу, пов'язаних з катастрофою золотого стандарту. У цій концепції, очевидно, значно перебільшений ступінь «непіддатливості» грошового обігу, та «твердість», що виявлялася в колишніх умовах. Однак не викликає сумнівів, що в сьогоднішній капіталістичній економіці як маса циркулюючих грошей, так і швидкість їхнього обігу можуть більшою мірою пристосовуватися до руху капіталістичних доходів і цін і тим самим як би «закріплювати» їх на новому рівні. Привертає увагу й приводи_ у книзі характеристика того пагубного впливу, що робить на капіталістичний механізм міжнародних розрахунків нерівномірний ріст цін у різних країнах.

Помилковим виявляється, однак, центральна теза всієї теоретичної конструкції, - теза, що висуває в якості головної й, по суті, єдиної причини сучасної інфляції «надмірний» ріст заробітної плати. У приводяться схемах, що, подальший розвиток одержують багато міркувань, що втримувалися в «Теорії заробітної плати» і в книзі про торговельний цикл. Нерівномірний ріст продуктивності праці в різних галузях і інші зміни в реальному секторі економіки, за твердженням автора, незмінно спричиняють занадто велике підвищення заробітної плати: при цьому у всіх міркуваннях такого роду просто ігнорується рух інших доходів, насамперед доходу підприємців [Ігноруються й ті об'єктивні господарські процеси, які в умовах капіталістичної економіки обмежують можливий ріст реальної заробітної плати. Тим часом сам Хикс чимало писав про те, що, скажемо, хвиля капіталовкладень може викликати різке підвищення пін. У такій ситуації збільшуються як ціни, так і заробітна плата в грошовому вираженні, але при цьому заробітна плата відстає від росту цін» (J. Hicks. Economic Perspectives. Further Essays on Money and Growth, p. 27).].

В «Нарисах про світову економіку», як і в попередніх, роботах Хикса, взагалі не розглядаються форми економічної реалізації капіталістичної монополії. «Ключова ділянка всієї економіки» - це ринок робочої сили [Див.: J. Hicks. Essays in World Economics, p. 137.] . і єдиною чинністю, що викликає відхилення доходів від рівноважного рівня, виявляється выдвигающееся тут (як і в моделях економічного циклу) на перший план вичерпання наявних резервів робочої сили [Так, розглядаючи особливості розвитку англійської економіки в 50-х роках, автор затверджує, що після 1953 р. вона функціонувала «у безпосередній близькості від межі можливого використання робочої сили» (J. Hicks. Essays in World Economics, p. 136). ] і «тиск» організованих робітників, що борються за підвищення своєї заробітної плати. У логіку подібних міркувань чітко проявляється справжня соціальна спрямованість сучасних буржуазних концепцій інфляції, що всіляко вигороджує капіталістичні монополії й буржуазну державу й прагнучих звалити всю провину за інфляцію на робітничий клас.

Буржуазні концепції, що зв'язують інфляцію з «надлишковим» ростом заробітної плати, піддалися докладному критичному аналізу в роботах радянських економістів [Див., наприклад: Критика сучасних буржуазних теорій фінансів, грошей і кредиту. М., 1978, гл. VII; Критика сучасної буржуазної політекономії. М., 1977, гл. III, і ін. ]. Обмежимося тут лише посиланням на те, що теоретичні побудови такого роду суперечать численним фактам; вони не підтверджуються, до речі сказати, навіть тими даними, які наведені в розглянутій книзі. Так, протягом 1947-1952 р., у період, коли інфляція в Англії розвивалася найбільш швидкими темпами (до 1952 р. роздрібні ціни підвищилися в порівнянні з 1946 р. у середньому на 43%), базові ставки заробітної плати в реальному вираженні неухильно знижувалися. Іншими словами, «надмірне», по характеристиці буржуазних економістів, підвищення грошових ставок не могло забезпечити робітником навіть збереження колишнього рівня заробітної плати; виражений у фунтах стерлінгів з постійною купівельною спроможністю, він знизився до 1952 р. (1946 р.= 100) приблизно на 6% [Див.: J. H i с k s. Essays in World Economics, p. 142.]. Таким чином, у ході післявоєнної інфляції мало місце такий перерозподіл національного доходу й суспільного багатства, що наносило додатковий матеріальний збиток робітникам та службовцям, основній масі трудящих.